Автор:  Наталя ДРУЖБЛЯК

Симптоми шизофренії проявляються у 16% здорових дітей.
 “Кожна десята дитина у віці семи-восьми років чує неіснуючі голоси”,- стверджують вчені. Більшість дітлахів на подразник не реагує. Лише 15% відчувають дискомфорт, а 19% скаржаться: голоси заважають їм думати. З часом, переконують вчені, малюки “одужують” – і голоси перестають їх турбувати. Батькам хвилюватись не варто – симптоми шизофренії проявляються у 16% психічно здорових дітей... Дитячий психіатр Мар’яна Нартікова стверджує: найгірше – дітям-одинакам.

- Вчені відкрили “дзеркальні” нейрони, які допомагають “зчитувати” зовнішню інформацію. Ви пишете - у моєму мозку “вмикається” зона, яка відповідає за письмо. Ви переживаєте – я хвилююся. Ви позіхаєте – і я починаю позіхати. Є гіпотеза: коли нейрони ушкоджені, у дітей розвивається аутизм. Їм складно зрозуміти наші вчинки, перейняти досвід. Ще одна теорія стверджує, при шизофренії “зламані” нейрони дають відчуття голосу в голові. Дитина може чути голоси і через незрілість нейронів.

- Але чому саме в цьому віці?

- 7-8 років – перший кризовий період у житті. Перебудовується гормональна, імунна, нервова системи. Діти слухають власні думки. Психічно хворі сприймають їх особливо. Здорові - не звертають уваги. Хтозна, можливо, голоси в голові свідчать про... дорослішання?

- З дітьми щось не те коїться. Раніше такого не було...

- Суспільство стає замкнутим, шизоїдним. Спілкування менше. Дистанціюємося телефоном, комп’ютером. Картинки не бачимо – достатньо чути голос “за кадром”. Герої мультиків, фільмів – штучні. Людина зі здоровою психікою таких персонажів не вигадає.

А батьки як спілкуються з дітьми? Вмикають “ящик”, “ставлять” мультики і займаються своїми справами. Дитину виховує телевізор. Мене дивує, коли батьки кажуть, що їхня трирічна дитина – на “ти” з комп’ютером. Їм легше, бо дитина чимось зайнята. Але чи навчиться вона спілкуватися з людьми, чи не виросте закомплексованою?

- На дітей немає часу. Треба гроші заробляти.

- Зараз більшість сімей – малодітні. А колись було по 7-10 дітей. І давали раду! А тепер дитина сама. Щоб заповнити порожнечу, шукає друга. Віртуального. Він може бути невидимим, а може втілюватись в іграшці – образі мами, яка завжди поруч. До семи років діти вірять, що іграшки – живі істоти. Уявний друг – безпечний, не ображає, з ним завжди можна порозумітися.

- Але голоси в голові можуть бути симптомом психічного захворювання?

- Можуть. Симптоми у ранньому віці короткочасні, не виражені – батьки рідко звертають на них увагу.

- Діти люблять фантазувати...

- Важливо відрізняти фантазії від хворобливих проявів. У мене була пацієнтка – дівчинка чула голоси. Згодом виявилось: довгий час спілкувалася з дідусем, хворим на шизофренію. Дитина – як дзеркало: у дорослого болить серце, дитина скаржиться на біль у грудній клітці. Болить живіт – і дитину починає боліти. Дівчинка скопіювала чужий симптом – голоси.

Іноді на голоси скаржаться демонстративні дітки, які люблять привертати увагу до себе. Маніпулюють дорослими. До 7 років усі діти фантазують. Але фантазії несуть певну інформацію. Діти декларують проблему, з якою не можуть впоратися. Зауважте: якщо людина має якийсь страх, вона любить дивитися фільми жахів. Наприкінці фільму герой перемагає. Завдяки “дзеркальним” нейронам людина робить висновок: якщо він з цим впорався, я теж зможу. Діти своєрідно рятуються від страху - фантазіями.

- Як відрізнити патологічну поведінку від нормальної?

- Фантазії повинні бути зрозумілими. Якщо відчуваєте, що переживання – реальні або їх можна пов’язати з реальністю, усе гаразд. Нелогічні, сплутані думки – сигнал тривоги. Проблем можна уникнути, якщо прислухатись до дітей, спілкуватися з ними. Турботлива мама знає: якщо дитина погано їсть, погано спить, вона захворіла. Психічні недуги легко помітити. Аби було бажання. Коли дитина краде гроші, обманює, хворіє, замисліться. Може, вона таким чином привертає увагу до себе?

- Психічно хворих дітей побільшало?

- Їх так багато, що страшно стає. Особливо дітей з важкими розладами. Особливо у ранньому віці. Це – загальносвітова тенденція. Дитина перестала бути цінністю. Вона – перешкода для суспільної реалізації батьків.

Чим більше дітей у сім’ї, тим здоровішими вони виростають. Існує гіпотеза: жінка ідентифікується як матір лише на третій дитині.  Жінка генетично запрограмована на трьох-чотирьох дітей. А коли дитина одна, на неї покладають відповідальність за чотирьох ненароджених. Вона зобов’язана виконати програму-максимум: піти в гімназію, закінчити три університети... Батьки реалізовують власні амбіції.

- Яка оптимальна кількість дітей у сім’ї?

- На мою думку, троє. Міняються ролями. Між двома дітьми – велика конкуренція.

Автор:  Наталя ДРУЖБЛЯК
Джерело:  Високий Замок   www.wz.lviv.ua