Автор: Тетяна КОЗИРЄВА

Кожен має право на поганий настрій.
Але іноді хандра “дістає” так, що видається, ніби наближається кінець світу. Якщо ви не годні здолати сум, не впевнені у собі, втрачаєте інтерес до життя, якщо від найменшого навантаження (фізичного чи психологічного) зникають і сон, і апетит, то це все ж таки депресія. Згідно зі світовою статистикою, 15 нелікованих або неправильно лікованих депресій зі ста закінчуються суїцидом. Як стверджує психотерапевт Борис Дацишин (на фото), депресія починається непомітно – з того, що з’являється постійна втома.

- З часом ця втома, як снігова лавина, наростає, і людина не може працювати, – розповідає лікар. – Другою ознакою депресії є порушення сну. Проблема не в тому, щоб заснути, а в тому, щоби спати. Переважно сон переривається від 3-ї до 5-ї ранку, в людини нічого не болить, але вона не спить, бо на душі – неспокій. Пізніше засинає-таки, а прокинувшись зранку, чується зле. Після обіду настрій може вирівнятися, з’являється працездатність, а під вечір – ті ж самі симптоми. Постійними супутниками захворювання є сум і дратівливість, відсутність цікавості і задоволення від будь-яких занять, у тому числі тих, котрими ви ще донедавна захоплювалися, відчуття провини, неспокою, безперспективності, безпорадності, тривоги.

- Навряд чи знайдеться людина, яку нічого не тривожить…

- Відчуття тривоги відрізняється від відчуття страху, коли людина конкретно чогось побоюється (я боюся чогось у конкретних умовах – висоти, ліфта, темноти, води, вогню тощо). При відчутті тривоги людина чогось боїться, а чого – не усвідомлює.

- Депресія набувається миттєво? Чи це тривалий процес?

- Трапляється, причиною депресії є якась конкретна ситуація: смерть близької людини, травма, зрада, втрата роботи та ін. Але в питомій вазі такі випадки рідко спричинюють депресію. Основною причиною її виникнення є внутрішній конфлікт людини зі собою. Кожен із нас за щось тривожиться, маючи побоювання перед змінами в житті. Одна людина дає собі раду з тою тривогою, змінюючи життя. Інша ж, ніби втікаючи від проблем, виганяє тривогу зі свідомості, заганяючи її “в тіло”, в підсвідомість. Ця тривога починає наростати, і наростає до тої межі, коли вже вступають у дію біохімічні механізми, внаслідок чого знижується рівень серотоніну та норадреналіну. Звідси й депресія. Тому важливо усвідомлювати, що депресія – це не просто понижений настрій, ознака слабості, провини. І намагання чимось зарадити собі, аби скоригувати настрій, не дає жодного ефекту. Навіть навпаки, це призводить до дисгармонії, зниження працездатності, до конфліктних взаємин як у сім’ї, так і на роботі.

- Депресія – це спосіб життя чи все ж таки напад хвороби, який як з’являється, так і зникає?

- Депресія з’являється як напад. І може тривати роками. Я характеризую депресію як сезонне захворювання, яке загострюється восени і навесні.

- Якого наймолодшого за віком пацієнта вам доводилося лікувати?

- 14-річного підлітка. Зазвичай до мене звертаються хворі віком від 20 до 40 років. А основний контингент моїх депресивно хворих – 30-річні люди, а це свідчить про те, що депресія помолодшала. Я маю вже понад 50 років лікарського стажу і можу стверджувати, що за “старих часів” на цю недугу слабували люди так званого інволюційного віку, тобто такі, яким понад п’ятдесят.

- Чи не є депресія заразною? Не в сенсі передачі інфекції, а в сенсі емоційного нездужання родини за наявності у ній ураженого депресією...

- Депресія є тим захворюванням, яке незрозуміле для членів сім’ї і для друзів недужого. Для них видається дивним, що людина, яку вони люблять і поважають, стає дратівливою, егоїстичною, зосереджується на своєму здоров’ї, постійно скаржиться на щось, хоча об’єктивних підтверджень нездужання нібито нема. Родину розчаровує те, що, припустимо, мама не дає собі ради з хатніми обов’язками, часто неадекватно поводиться (йдеться, зокрема, про напади булімії, коли людина серед ночі біжить до холодильника і “виїдає його до стінок”), не має бажання йти на роботу, не хоче спілкуватися з рідними та друзями. Часто такі “дивацтва” вони сприймають як лінь. А це, як не прикро, ознаки захворювання, і недужому потрібні підтримка, співчуття і розуміння, а найперше – допомога психотерапевта, який, працюючи з хворим, заразом має розтлумачити родині, як поводитися в такій ситуації.

- Чи може людина самотужки, без допомоги лікаря, коригуючи свій емоційний стан, вийти з депресії?

- Частково поліпшити самопочуття людина може, але триватиме “здоров’я” недовго, і тоді депресія затягується на роки.

- Депресія потребує перебування на лікарняному ліжку?

- Часто доводиться мати справу із задавненими випадками, коли люди вже втратили працездатність і взагалі соціально дезадаптовані. Стаціонарне лікування в таких випадках триває не один тиждень. Але все могло б бути інакше, якби людина звернулася до нас вчасно. Лікування депресії – нелегке завдання. Сьогодні є достатньо препаратів, які дозволяють лікувати депресію амбулаторно, не вносячи змін до звичного ритму життя. А це для людей, які побоюються втратити роботу, погодьтеся, дуже важливо. До того ж сучасні антидепресанти безпечні, не спричинюють звикання і побічних ефектів, що ними “грішили” препарати минулих поколінь. На відміну від трав, масажів та інших заспокійливих чи підбадьорюючих засобів, які впливають симптоматично, антидепресанти діють на причину хвороби, впливаючи у центральній нервовій системі на спеціальні речовини, про які вже йшлося вище, що “відповідають” за депресію. А тому вони набагато ефективніші.

- Чи вимагає досить тривале у часі лікування обмежень у повсякденному житті і побуті?

- Ні, спосіб життя змінювати нема потреби. Важливо під час лікування підтримувати активність способу життя, особливо фізичну, позаяк висока фізична активність сприяє збільшенню кількості серотоніну, кількість якого ми й прагнемо збільшити за допомогою антидепресантів.

- Що б ви порадили для уникнення депресії?

- Бодай раз на тиждень подумати: як я живу, чи задоволений життям, чого мені не вистачає, мені особисто? І усвідомити: якщо я в цьому житті не можу нічого змінити, то мушу змінити себе. Якщо ж не вдається “мати гарні стосунки із самим собою”, необхідно звернутися по допомогу до психотерапевта, який і полікує  і зарадить.

Автор: Тетяна КОЗИРЄВА
Фото автора. 
Джерело: Високий Замок www.wz.lviv.ua