Тютюн завіз до Європи відомий мореплавець Колумб. Спочатку куріння вважалося корисним, тому лікарі тих далеких часів використовували його як лікувальний засіб, всіляко боролися за його поширення. Але дуже скоро в його цілющих властивостях розчарувалися, але паління тютюну поширювалося. Тютюн споживають шляхом жування, вдихання через ніздрі (нюхання) і шляхом куріння. Куріння є найпоширенішим варіантом. У Росію тютюн потрапив в XVII столітті, але паління тютюну заборонялося і каралося. Вперше впровадив куріння Петро I серед свого оточення. З тих пір воно стало широко розповсюджуватися в Росії. 

З роками куріння для багатьох людей стає токсикоманією, мільйони вживають його постійно у високих дозах. За останні роки куріння тютюну збільшилося на 85 - 100%. Стали його частіше нюхати, жувати, особливо підлітки. 

Тютюнові вироби являють собою висушене листя тютюну. Вони містять клітковину, ферменти, вуглеводи, білки, мінеральні солі, жирні кислоти, всього понад 30 різних інгредієнтів, більшість з них погано впливає на організм. Основної шкоди завдає алкалоїд нікотин. 

Нікотин потрапляє в організм із вдихуваним повітрям і тютюновим димом, куди входять різні подразнюючі речовини, в тому числі канцерогенні - Бензпирен, дібензпірен, що стимулюють ріст злоякісних пухлин, а також вуглекислий газ, кількість якого у багато разів перевищує вміст його в повітрі, і окис вуглецю. 

У невисоких дозах нікотин порушує клітини центральної нервової системи, що приводить до почастішання пульсу, дихання, порушення серцевих скорочень, іноді до нудоти, блювоти. У високих дозах нікотин проявляє свої властивості нервової отрути і може викликати параліч центральної нервової системи. Нікотин чинить негативний вплив на залози внутрішньої секреції, зокрема, на надниркові залози, які виділяють гормон адреналін. Останній викликає спазм судин і підвищення артеріального тиску. Куріння також призводить до явищ кисневого голодування. 

Нерідко початок куріння тютюну викликає неприємні відчуття - першіння в горлі, нудоту, блювоту, але якщо людина продовжує палити, то неприємні відчуття поступово проходять, виробляється звичка. У курців поступово формується так званий нікотиновий синдром. Початком нікотинового синдрому слід вважати період, коли пропадає неприємне відчуття,  викликане курінням. У динаміці розвитку нікотинового синдрому умовно можна виділити три стадії. В основі цих стадій лежать шість бажаних або ведучих синдромів. Це психічне і фізичне звикання (залежність), змінена реакція, психічні, соматичні і неврологічні порушення. 

Механізм захворювання 

У період появи провісників нікотінізму відзначається разове, від випадку до випадку, часто невміле куріння, що нерідко призводить до неприємних відчуттів - першіння в горлі, кашлю, запаморочень, непритомності, шуму у вухах, двоїння в очах, порушень ритму серцевих скорочень, нудоти, блювоти. 

Початковою стадією хвороби слід вважати час, коли пропадають неприємні відчуття, що викликаються курінням, і з'являється стан задоволення, розслаблення, іноді легкої ейфорії, навіть позірного підйому працездатності. Куріння носить систематичний характер. Реактивність до куріння зростає, проявляючись збільшенням кількості випалених сигарет (цигарок), в межах 10 - 15 штук на день. Психічне звикання виражається у вигляді одержимого потягу з пониженням контролю за кількістю вживаного нікотину. З'являється бажання курити, відчуття, що куріння підвищує настрій, покращує самопочуття. Фізичного потягу немає. Відсутні також ознаки психічних, соматичних або неврологічних змін. На цій стадії курці здатні зусиллям волі припинити паління. Тривалість початкової стадії від 1 року до 5 років. 

Хронічна стадія куріння носить стійкий характер, бо є тяга до тютюну. Толерантність деякий час підвищується, досягаючи апогею, і тримається на високих показниках (людина викурює 20 - 40 цигарок на добу). 

Психічний потяг (залежність) носить характер одержимого з періодичним отриманням комфорту, іноді з'являється бажання безперервного паління. Найчастіше це робиться для задоволення зовнішнього комфорту, бажання покрасуватися перед однолітками (в молодому віці), оточуючими (належить більше до жінкам). 

Фізичний потяг (залежність) починає проявлятися в бажанні після перерви знову закурити, деяких явищах дискомфорту при відсутності можливості закурити. Психічних змін немає, однак може відзначатися легкою неврозоподібною симптоматикою при утриманні або помірному курінні. Ця симптоматика відносно швидко проходить і зводиться до неприємних відчуттів "важкої голови", порушень сну, підвищення порога дратівливості, деякого зниження працездатності. 

Симптоми соматичного неблагополуччя проявляються у вигляді бронхітів, фарингітів, неприємних відчуттів в шлунку, серці, зміні пульсу, підвищенні артеріального тиску, нерідко явищ дискомфорту.

Неврологічну симптоматику важко відрізнити від початкових неврозоподібних станів, соматичних порушень. Тривалість хронічної стадії 5 - 15 - 20 років. 

У пізній стадії реактивність організму змінюється. Це виражається в зниженні толерантності; куріння, як правило, викликає неприємні відчуття, болі в області серця, почастішання пульсу, підвищення артеріального тиску, загальний дискомфорт. Все це веде до зниження кількості вживаних цигарок. 

Поступово знижується психічний потяг (залежність), що спостерігалося в перших двох стадіях, комфорт від вживання тютюну з роками зменшується, часто просто залишається автоматична звичка палити. 

Фізичний потяг (залежність) проявляється у вигляді неглибокого абстинентного синдрому. Він виражається по-різному - може проявлятися у "несвіжості голови", виражених головних болях, запамороченнях, зниженні чи втраті апетиту, вживанні великої кількості рідини, вегето-судинних розладах (пітливість, коливання температури тіла, порушення пульсу). Може відзначатися підвищена дратівливість. З'являється необхідність покурити натще. Це прагнення зумовлене бажанням зняти неприємні відчуття, що з'являються вранці, особливо при кашлі ("ранковий кашель курця"). Порушується сон, часом людина прокидається вночі, щоб покурити. Психічні порушення малопомітні і виражаються в неврастенічних станах. Хворі скаржаться на систематичні головні болі або на "несвіжу" голову, зниження працездатності, коливання настрою, підвищену дратівливість. Знижується пам'ять, можливі депресії. 

Соматичні зміни з'являються в багатьох органах і системах: в порожнині рота (стоматити, гінгівіти, глоссіти), в дихальній системі (бронхіти, пневмонія, бронхоектази, емфізема, туберкульоз легенів), в серцево-судинній (гіпертонічна хвороба, інфаркти), відзначаються зміни обмінних процесів (переважно з перекрученням вітамінного балансу), знижується зір. Особливо слід зазначити можливість появи передракових і ракових станів. 

З боку неврології виникають описані вище неврозоподібні стани, неврити, облітеруючого ендартеріїту, можливі інсульти. Особливо шкідливо куріння в дитячому та підлітковому віці, коли звикання формується швидше і призводить до більш тяжких наслідків. 

Стадії нікотинового синдрому розвиваються суто індивідуально і залежать від багатьох причин: часу початку куріння, віку, статі, фізичного стану індивіда. Темпи розвитку синдрому залежать також від типу вищої нервової діяльності, наявності інших шкідливих звичок (алкоголізм) та ін. 

Більшість курців намагаються самостійно кинути палити. Тривалість утримання від куріння буває різною, зриви ремісій наступають найчастіше через різні зовнішні причини - компанія, неприємності, емоційні коливання та ін. Це рідко відбувається, через що з'являється абстинентний синдром "цигаркових снів". 

Слід зауважити, що багато курців не вважають куріння бідою. Вони легковажно ставляться до шкідливих наслідків, що виникають внаслідок вживання нікотину. Багато хто вважає, що їх лякають, а насправді куріння нешкідливе. Такі погляди є глибокою помилкою. 

Куріння є частою причиною стійкого звуження судин ніг, що призводить до тяжкого страждання - облітеруючого ендартеріїту, який, у свою чергу, може призвести до необхідності ампутації кінцівок. Кожна викурена сигарета руйнує стільки вітаміну С, скільки його міститься в цілому апельсині. 

Серед курців число хворих на рак та осіб з передракових станом набагато (в 20 разів) більше, ніж серед решти населення. Відсоток смертних випадків від злоякісних утворень органів дихання у курців підвищується. Рак губ, стравоходу, гортані, шлунка в осіб, що вживають нікотин протягом багатьох років, - не рідкісне явище. 

Великої шкоди завдають курці людям некурящим, тому що в результаті згоряння тютюну в повітря надходять шкідливі речовини. Так через 1,5 години перебування некурящого в накуреному приміщенні у нього в організмі концентрація нікотину підвищується у 8 разів. 

Особливо шкідливо куріння для дітей і підлітків, що відбивається на фізичному розвитку, хлопці погано ростуть, слабо додають у вазі. Порушення обміну речовин, особливо вуглеводного, призводить до зниження м'язової сили, підвищеної стомлюваності, зниження опірності організму. Такі діти, підлітки виглядають худими, з землистим кольором обличчя, часто хворіють.

Особлива шкідливість куріння для підлітків пояснюється ще й тим, що, прагнучи приховати свій "злочин" від батьків і вчителів, підлітки палять потай, похапцем, сильніше затягуючись тютюновим димом. У таких умовах відбувається інтенсивна переробка тютюну, й у тютюновий дим переходить більше шкідливих речовин. При повільному згорянні тютюну в дим переходить 20% нікотину, а при швидкому - понад 40%. Більше тютюнових отрут знаходиться в диму при докурюванні цигарки до кінця. Великої шкоди приносить докурювання недопалків, до чого вдаються діти і підлітки.

Необхідно нагадати про небезпеку передачі інфекції через недопалки, що побували в губах невідомих. Причому підлітки палять найдешевші цигарки, а в них нікотину більше, ніж в тютюні вищих сортів. Під впливом нікотину чутливість сітківки ока до подразників падає, і зір порушується, особливо в дитячому та підлітковому віці. Нікотин значно підвищує внутрішньоочний тиск.

Тривале підвищення внутрішньоочного тиску різко порушує зорову функцію ока і в кінцевому підсумку може призвести до повної сліпоти. Нікотин також знижує слух у дітей. Нікотин діє на роботу головного мозку, тому у підлітків-курців може знижуватися обсяг пам'яті, спостерігається відставання в навчанні.

Паління є однією з причин розвитку нервових розладів у підлітковому віці. Діти стають дратівливими, запальними, погано сплять, з'являється неуважність, послаблюється увага, порушуються пам'ять, розумова діяльність. Куріння не є основною причиною захворювання на епілепсію, але може бути провокуючим і обтяжуючим чинником у появі судомних нападів. 

Причиною початку куріння в дитячому, підлітковому віці є перш за все цікавість, наслідування, прагнення не відставати від інших, здаватися дорослим. Дитина, підліток, бачачи, як палять дорослі, його однолітки, прагне пізнати смак тютюну. Найчастіше перші сигарети викликають неприємні відчуття - сухість у роті, кашель, головний біль, запаморочення, блювоту.

Однак прагнення бути як усі штовхає на повторні спроби, потім настає поступове звикання. Неприємні відчуття зникають, з'являється приємний стан, який штовхає на збільшення доз сигарет, що викурюються. А підліток відчуває себе задоволеним, тому що зміг подолати бар'єр, що відокремлює його від дорослого.

В останні роки куріння стало широко розповсюджуватися серед дівчаток, які не хочуть відстати від моди, від хлопчиків, прагнуть самоствердитися в колі своїх однолітків. Нікотин для зростаючого жіночого організму ще більш шкідливий. Бо дівчинка стане матір'ю, будучи вже в якійсь мірі "інвалідом", так як багато років до цього систематично отруювала свій організм курінням. 

Непоправної шкоди куріння може принести жіночому організму. Курці-жінки рано старіють. З роками змінюється зовнішній вигляд жінки, вона грубіє, з'являється своєрідна мужоподібність, у деяких змінюється голос, він стає сиплим, темніють зуби, змінюється колір шкіри, її тургор. Курці-жінки в 6 разів частіше, ніж некурящі, страждають хворобами щитовидної залози, у два рази частіше у них бувають пологи з ускладненнями, у вісім разів частіше вони виявляються взагалі бездітними. У молодому віці при палінні нерідкісні випадки затримки місячних або рання втрата здатності до зачаття. Курці часто недоношують плід, наслідком чого бувають передчасні пологи, викидні. Нікотин, проникаючи через плаценту в кров дитини, викликає її отруєння. Куріння під час годування грудьми немовлят призводить до проникнення нікотину в молоко. Внаслідок цього такі діти гірше своїх однолітків розвиваються фізично і психічно. 

Боротьба з нікотинізмом повинна бути цілеспрямованою, наполегливою і тривалою. Занадто довго людство вживає і зловживає курінням, щоб воно могло в найкоротші терміни усвідомити всю згубність цієї шкідливої звички і відмовитися від неї. 

Методи лікування 

Лікування із самого початку і в усіх випадках повинно проводитися комплексно, тобто включати в себе психотерапію, застосування симптоматичних засобів, лікування огидою, замісну терапію. 

Для відвикання від куріння можна застосовувати три способи: одномоментне позбавлення, швидке і поступове припинення куріння. 

Лікування починають з психотерапевтичної бесіди, налагодження контакту з пацієнтом, встановлення довіри і проведення раціональної психотерапії з роз'яснення шкоди вживання тютюну, зміцнення вольових зусиль пацієнта, спрямованих на утримання. 

Психотерапія може проводитися колективно (невеликими групами) та індивідуально. Використовують самонавіювання, навіювання наяву, в гіпнотичному сні. Гіпнотичні стани викликаються далеко не у всіх пацієнтів, тому навіювання наяву використовується більш широко, як доповнення до раціональної психотерапії. 

Навіюванням в гіпнотичному сні можна вирішити кілька завдань: намагатися усунути невротичні синдроми, що виникають у структурі абстинентного синдрому, зміцнити вольові установки на лікування. Інше завдання полягає в тому, щоб виробити негативну умовновнорефлекторну реакцію на запах, смак, вид тютюнового диму і тютюну. У середньому проводять 10 - 12 сеансів по 30 хвилин кожен. Добрий результат дає метод аутогенного тренування. Пацієнт, навчившись самонавіюванням викликати у себе стан релаксації - розслаблення, здатний непогано регулювати і деякі свої соматовегетативні стани, особливо в період абстиненції. Широко можна використовувати голкорефлексотерапії. 

Хоча медикаментозна терапія останнім часом при лікуванні куріння застосовується все ширше, вона є допоміжним методом, головною залишається психотерапія. 

Лікарське лікування ділять на три види: терапію огидою, замісну терапію і допоміжну, або симптоматичну. Лікування огидою ставить завдання викликати при курінні, вдиханні диму блювотну реакцію або неприємні смакові відчуття. Для цього вводять 0,2 - 1 мл 1% розчину апоморфіну підшкірно. Процедури поєднуються з вдиханням диму тютюну 4 - 5 разів на день протягом 3 - 4 днів. За цей час може бути вироблена негативна, блювотна реакція. Крім того, використовуються такі препарати, як спиртова настоянка чорнильних горішків, нітрат срібла, галлодубільна кислота (танін), відвар кореневища змійовика, молоді пагони (гілки) черемхи звичайної (застосовується як жуйка). 

Медикаментозна замісна терапія заснована на "конкуренції" деяких медикаментів і нікотину. При прийомі цих медикаментів хворі легше переносять абстиненцію. До них відноситься 5 - 6% розчин лобеліну, який застосовується у вигляді крапель по 10 - 15 крапель 5 - 6 разів на день. Пітізін (цітітон) випускається у вигляді 15% водного розчину в ампулах. Таблетки по 0,0015 г препарату називаються "Табекс". Лобелін також випускається у двох лікарських формах - 1% розчин в ампулах по 0,1 мл і у формі таблеток "Лобесіл" по 0,002 г лобелін. Випускається спеціальна жуйка "гамабазін", яку в якості замісної терапії з успіхом можна застосовувати в період відмови від куріння. 

У осіб, багато років вживають нікотин, абстинентний синдром затягується. У період лікування виникає повторне непереборне бажання отримати порцію нікотину.
likar.blox.ua