Опубліковано: 2010-02-11 11:44:40
Лікування цілющими травами завжди привертало до себе увагу людини. Щоб повніше і глибше зрозуміти причини, що зумовили разючу довговічність застосування лікарських рослин порівняно з іншими лікувальними засобами, необхідно перш за все зупинитися на питаннях, пов'язаних з виникненням і історією фітотерапії. Знайомство людини з їх лікувальними властивостями відноситься до глибокої старовини. Для підтвердження цього вказується, що вже кілька тисячоліть тому в Стародавньому Єгипті були відомі багато лікарські рослини. Однак ці або подібні до них формулювання залишають неясним питання про час виникнення фітотерапії. До якого ж періоду розвитку людського суспільства слід віднести початок застосування рослин для лікування різних захворювань? Безперечні вказівки на використання людиною цілющих властивостей рослин виявлені в самих древніх писемних пам'ятках людської культури. Перші записи про лікарські рослини зустрілися в найбільш давньому з відомих нам писемних пам'яток, що належали шумерейцам, що жили в Азії на території нинішнього Іраку за 6000 років до н. е.. Безсумнівно, однак, що рослини використовували з лікувальною метою і до виникнення писемності, коли відомості про цілющі властивості рослин, накопичені протягом життя людини, передавалися усно. Рослини, в першу чергу дикорослі, тому що землеробство і вирощування культурних рослин зародилися лише кілька тисяч років тому, створили необхідні умови для появи і існування людини на землі і дали йому їжу, житло, одяг та лікувальні засоби. Наші травні, кровотворні, видільні та інші органи пройшли тривалий період розвитку. При цьому створення типу обміну речовин, будову всіх органів, пристосування кожного органу до виконання суворо специфічних функцій визначалися складним природним комплексом речовин, необхідних для життєдіяльності людського організму, що були в навколишньому рослинному світі, оскільки рослини служили основною їжею людині, його предкам. Остаточне формування людини відбувалося тривалий період, який вимагає пильних досліджень, заснованих на наявних достовірних історичних даних і існуючих наукових гіпотезах. Внутрішні органи людей, похованих в ранні періоди існування людини, зотліли, але кістки зберігають свої особливості і сліди поразок хворобами протягом тисячоліть. Сучасні методи досліджень дозволяють знайти сліди анкілозів, остеомієліту, рахіту, сифілісу, кісткового туберкульозу і т. д., але ці патологічні зміни відображають лише частина захворювань, причому захворювання людей і тварин були подібні. Так, на хребцях динозаврів, що жили 200 - 250 мільйонів років тому, виявлені сліди хвороби, типові для хвороби Бехтерєва. Первісна людина, втамовуючи голод і займаючись первісної виробничою діяльністю, відзначав різні властивості рослин: блювотне, проносне, що збуджує, снодійне, кровоспинний, болезаспокійливий, отруйна, протівоядовое та ін Він запам'ятовував окремі цілющі рослини і використовував їх в подальшому вже свідомо при тому чи іншому захворюванні. Могутній інстинкт життя, а потім емпіричні навички допомогли людині знайти потрібні цілющі трави, так само як і визначити їстівність і доброякісність природних харчових продуктів задовго до знання їх хімічного складу. Людина могла помилятися у пошуках тих чи інших засобів харчування та лікування, але у використанні дарів природи він ішов в основному по правильному шляху. Лікування рослинами у тваринному світі мало місце як до, так і після появи людини. Загальновідомі випадки самолікування тварин рослинами (спостереження за лікуванням тварин травами і тепер ще використовуються в медицині). Як відомо, цілющі властивості сибірського «кореня життя» - левзеї - були виявлені мисливцями під час погоні за оленями; втомлене тварина з жадібністю поїдало стебла і коріння левзеї, після чого легко втікало в гори. Дослідження вчених показали, що коріння левзеї дійсно є прекрасним тонізуючим і стимулюючим засобом. Нещодавно в приморській далекосхідній тайзі дослідники звернули увагу, що козулі та інші тварини охоче їдять жорсткі листя чагарника елеутерококу. Це навело на думку, що тварини не харчуються їм, а лікуються. При перевірці було встановлено, що це рослина також надає тонізуючу дію на організм. Лікування рослинами не є надуманим, винайденим способом лікування. Успішне застосування рослин з лікувальною метою - закономірний процес, безпосередньо випливає з умов розвитку людського організму. Тому не тільки первісна людина, але і захворіла тварина, яких вів інстинкт самозбереження, знаходили серед навколишньої природи потрібну рослину, розплачуючись іноді життям за невдалі пошуки. Коли людина навчилася добувати вогонь тертям, що остаточно відділити його від тваринного царства, він зміг використовувати для лікування поряд з сирими рослинами також і печиво на вогні або в гарячій золі плоди, бульби і корені лікарських рослин. У знайденого черепа неандертальського людини, віднесеного антропологами до одного з ранніх періодів матріархату, зуби дуже масивні зі стертими коронками. Масивність зубів антропологи пояснили тривалим вживанням рослинної їжі, а стертость коронок - домішкою до їжі землі і золи. У древньому кам'яному столітті (палеоліті) людина стала виготовляти перша зброя - кам'яна сокира, дубину і спис - для полювання за дичиною. Однак зброя це було недосконало, і дичина стала тільки випадковим доповненням до рослинній їжі. Внаслідок цього людина поки не міг виявити цілющих властивостей тваринних продуктів, і лікарські рослини продовжували залишатися для нього основним лікувальним засобом. Тільки значно пізніше, в середині кам'яного віку (в мезоліті), коли були широко поширені лук і стріли, що зумовили перехід до мисливському господарству, дичину і тваринні продукти поряд з рослинними стали постійною їжею людини. Людина зміг тривалий час спостерігати за дією на організм тварин продуктів і встановити лікувальні властивості деяких із них. Ще пізніше, в новому кам'яному столітті (неоліті), почало розвиватися скотарство, землеробство. Людина, котра тривалий час спостерігаючи за дією різних рослин на тваринах, а також за хворими тваринами, помічав, що вони видужували при поїданні деяких трав. Так були відкриті нові цілющі рослини, і «аптека» наших предків поповнилася новими рослинними лікарськими засобами. З розвитком землеробства людина навчилася використовувати для лікування не тільки дикоростучі, а й культурні рослини, вирощувані в інших грунтових, а іноді й інших кліматичних умовах. До часу розвитку скотарства виникло і гончарна справа, з'явилася глиняний посуд. Це зробило можливим не тільки вживання вареної гарячої їжі, але і приготування настоїв і відварів з лікарських рослин, а також полегшило зберігання ліків. Археологи серед черепків глиняного посуду знаходять і посуд для розтирання і варіння лікарських рослин. Отже, протягом десятків і сотень мільйонів років, коли формувався, еволюціонував організм людини, його предки харчувалися та лікувалися переважно сирими дикорослими рослинами, а пізніше і печеними. www.lekras.at.ua