Бактерії є не тільки грізними збудниками небезпечних хвороб, деякі з них необхідні людині для нормальної життєдіяльності.

Безліч бактерій населяють нашу шкіру, слизові оболонки рота, носа, кишківника, піхви. Для кожної області характерна своя особлива мікрофлора - тобто певний видовий і кількісний склад бактерій. Найнаселеніший бактеріями орган - товстий кишечник. Значення кишкової мікрофлори в життєдіяльності організму людини важко переоцінити. 

Функції нормальної мікрофлори кишечника:

- участь у травленні їжі;
- захист від заселення організму господаря чужорідними мікроорганізмами;
- детоксикація: нормальні бактерії, що населяють товстий кишечник, здатні перетворювати токсичні продукти в безпечні для людського організму речовини і прискорювати їх виведення;
- утворення вітамінів, особливо групи В. Крім того, нормальні бактерії кишечника сприяють всмоктуванню багатьох вітамінів та поживних речовин;
- важливий фактор підтримки імунітету.

Що може приводити до порушення нормальної мікрофлори кишечника:

- захворювання органів травлення: гастрити, виразки шлунка, дванадцятипалої кишки, дуоденіти, коліти;
- перенесені гострі кишкові інфекції та глистні інвазії: сальмонельоз, дизентерія, ієрсиніоз, лямбліоз, амебіаз та ін.,
інші перенесені інфекційні захворювання
- тривале лікування антибіотиками;
- неправильне харчування, що порушує моторику кишечника, підсилює гнильні процеси;
- порушення моторики кишечника - запори, проноси 
- у грудних дітей дисбактеріоз часто виникає у разі пізнього прикладання до грудей, штучного вигодовування.

Необхідно розуміти, що дисбактеріоз кишечника - абсолютно у всіх випадках є супутнім станом чи наслідком будь-якого основного захворювання. 

Прояви дисбактеріозу:

- порушення перетравлення їжі та моторики кишечника, що проявляється запорами та / або проносами, підвищеним газоутворенням (метеоризм), неприємними відчуттями в животі
- алергічні реакції, найчастіше атопічний дерматит, що пов'язаний з порушенням детоксикації і виведення шкідливих речовин, які часто можуть служити для людини потужними алергенами;
- гіповітамінози;
- зниження імунітету.

Діагностика дисбактеріозу:

Аналіз калу на дисбактеріоз полягає у визначенні видового і кількісного складу мікрофлори кишечника. Близько 90% нормальних дружніх бактерій кишечника складають біфідобактерії і лактобактерії. Інші 10% припадає на бактероїди, пептококи, стафілококи, стрептококи, клостридії, еубактеріі, дріжджоподібні гриби, умовно патогенні ентеробактерії та кишкову паличку. Для кожного виду бактерій існують допустимі норми.

Дисбактеріоз полягає в зниженні кількості нормальних бактерій і, відповідно, в підвищенні вмісту інших, що живуть в кишечнику, бактерій або появі чужорідних видів бактерій або грибів. 

Коли призначається аналіз калу на дисбактеріоз:

- новонародженим, мати яких страждає бактеріальним вагінітом або на мастит;
- новонародженим при тривалому перебуванні в пологовому будинку, що значно підвищує ризик заселення кишечника чужорідними патогенними мікробами;
- дітям грудного і раннього віку при: ранньому штучному вигодовуванні, диспептичних порушеннях, частих гострих респіраторних вірусних інфекціях, при рахіті, анемії, гіпотрофії, змінах в психоневрологічному статусі дитини, алергічного дерматиту.
- всім, хто часто хворіє, дітям, які страждають алергічними реакціями;
- після перенесеної гострої кишкової інфекції або глистових інвазіях, при залишкових явищах порушення травлення;
- після тривалої антибіотикотерапії;
- при тривалій гормонотерапії, лікуванні нестероїдними протизапальними препаратами;
- при проведенні хіміо- і променевої терапії в онкологічних хворих;
- людям, які страждають імунодефіцитними станами.  

Аналіз калу на дисбактеріоз призначає терапевт, гастроентеролог чи інфекціоніст. Тільки фахівець зможе правильно інтерпретувати результати аналізу і призначити адекватне лікування. 

Кал на дисбактеріоз слід збирати до призначення антибіотиків або як мінімум через 12 годин після їх відміни, а також через 3-4 тижні після закінчення курсу еубіотиків та пробіотиків. 

Лікування дисбактеріозу

Лікування дисбактеріозу в першу чергу полягає у відновленні нормальної кількості дружньої мікрофлори. Як вже говорилося, нормальна кількість біфідо-і лактобактрій сприяє знищенню чужорідної флори. Для цього застосовуються молочні продукти, що містять велику кількість молочно-кислих і біфідобактерій, а також різного роду закваски, що продаються в аптеках.

Препарати, які застосовуються для лікування дисбактеріозу, поділяються на пробіотики (еубіотики) і пребіотики.

Пробіотики (або еубіотики) - це препарати, що представляють собою живі нормальні мікроорганізми.
Пребіотики - це немікробнi препарати, які активно сприяють зростанню нормальної мікрофлори.

При підвищеному вмісті умовно патогенних мікроорганізмів спільно з еубіотики в деяких випадках призначаються антибіотики або бактеріофаги.
Бактеріофаги - це «віруси бактерій»; для певної групи бактерій існують свої фаги, які вибірково вражають бактерії і викликають їх загибель. 

Крім того, лікування дисбактеріозу обов'язково повинно поєднуватися з лікуванням основного захворювання, яке послужило причиною його розвитку. Світу не відомий засіб, який дозволив (достовірно!) абсолютній більшості людей зменшити ймовірність захворіти на ГРВІ.

Тим не менше, серії клінічних спостережень підтверджують, що деяким особам дані препарати дозволяють знизити частоту захворювань верхніх дихальних шляхів та інших інфекційних хвороб. У зв'язку з цим, не можна розглядати імуномодулятори тільки з негативної позиції. Таким чином, тільки великі неупереджені дослідження в майбутньому можуть дозволити відокремити "зерна від полови" серед величезної кількості імуномодулюючих засобів.

Основними показаннями до призначення імуномодуляторів є:

- хронічні інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів;
- профілактика їх рецидивів;
- герпетичні інфекції;
- папілломатознима інфекція;
- уповільнені інфекції сечостатевої системи;
- вторинні імунодефіцити різного походження.

Імуномодулятор повинен застосовуватися лише за призначенням лікаря! Призначення імуномодулятора має переслідувати конкретну мету, наприклад, знизити частоту загострень хронічного бронхіту. При відсутності або у разі сумнівної ефективності препарат повинен бути скасований.

Імуномодулятори НЕБАЖАНО приймати пацієнтам з аутоімунними (ревматичними) захворюваннями, тому що ефект такої терапії важко передбачуваний, також імуномодулятори не слід використовувати під час вагітності або годування груддю у зв'язку з малим досвідом подбних спостережень.

 www.healt.ucoz.ua