Автор:  Іван ФАРІОН

А от льоха, захищаючи потомство, може кинутися і на трактор…

Цієї лютневої пори дикі звірі не тільки переймаються пошуком харчу, а й зайняті думами про майбутнє потомство. Настає час дати продовження своєму роду. Найбільш прискіпливо вибирають місце для “пологів” дикі льохи. Народжувати вони хочуть на самоті, у затишку і з комфортом…

Знайомі працівники лісу розповідали: самка так ретельно будує своє лігво, що людина може тільки подивуватися її кмітливості. Законів будівництва дику свиню навчила матінка-природа.

Найперше свиноматка вишукує непрохідні-непролазні хащі, де її не потривожила б ні людина, ні вепр-“чоловік”. Під деревом чи під крислатим кущем-ожинником риє яму завглибшки в метр, сама ламає і наносить туди грубого гілля, потім вкриває його дрібнішим галузям, листям, травою. Коли ложе готове, вагою свого тіла майбутня мама нагинає довколишнє пруття – раз, другий, третій, щоб воно утворило дашок. На перекриття льоха знову приносить патиків, сучків, притоптує їх, маскуючи хатку від стороннього ока. Залазить у невеличку дірку і дочікується появи на світ своєї малечі.

У своєму сховку свиня перебуває два тижні. Нагуляний за літо-осінь жир дає їй сили під час “декрету” обходитися без корму. Вилазить зі своєї резиденції льоха хіба що через тиждень після того, як народилися пацючки, – щоб попити водички, щось перекусити. Без матері кабанчикам (народжується їх до десятка) не холодно, поки вона дихає свіжим повітрям, виводок збивається у кучу, наче карти у колоді, і так гріється. Через три-чотири дні після народження верескливі кабанята вже бігають…

У цей момент породіллю підстерігає небезпека – місце її дислокації шукає сексуально стурбований і дуже ревнивий самець. Наміри його агресивні – він норовить з’їсти потомство, щоб стимулювати самку до нового кохання. Заради утіх він готовий пожертвувати потомством...

Вепри – погані батьки. Їхній сімейний обов’язок обмежується розвагами у “шлюбну ніч”. Вихованням молодняка займається суто льоха. Вона не тільки годувальниця сім’ї, а й захисниця. Коли хтось зазіхне на її виводок чи навіть мимоволі потривожить, розплата настане негайно.

- Материнських почуттів у дикої свині могли би повчитися і деякі люди, - розповідав нам єгер Степан Жила. - Своїх народжених дітей вона не залишить напризволяще... Траплялися випадки, коли льоха кидалася на підводу з людьми і навіть трактор. Не один лісник став жертвою розлюченої свиноматки. Укус дика – другий за силою після крокодила, ногу-руку переламає в один момент…

Утім, трапляється, що під час виховання підростаючого покоління льоха відганяє від себе декотрих нащадків – це коли вони нездорові. На такий крок іде, щоб не заразилися інші підсвинки. Щоправда, розлучається з “інвалідами”, коли їм виповнюється 2-3 місяці – щоб могли наодинці дати собі раду.

У сімействі диків панує матріархат, вожаком стада є льоха. Найстарша поміж них першою іде на спарювання, а потім дозволяє спробувати “забороненого плоду” молодшим подружкам.

Про готовність “стати на рушничок щастя” льоха повідомляє вепрам, помічаючи дерева сечею, з якої виділяються “феромони кохання”. Про романтично налаштовану душу льохи дає знати навіть її сльоза, яку вона кокетливо залишає на дереві чи кущику. І “кавалери” тут як тут! Вони збираються докупи і проводять між собою турнірні бої за право стати батьком. Про одного такого переможця розповідали мені жидачівські природолюби. Кабанові шість років, великий, сильний, хитрий, копита у нього як у корови. У його “гаремі” - льошки зі всієї округи. За тонкий нюх називають “проізводітєля” “Капельмейстером”…

Автор:  Іван ФАРІОН
Фото автора та Степана П’ятницького, Жидачівський р-н
Джерело:  Високий Замок  www.wz.lviv.ua