Опубліковано: 2010-03-15 14:31:54
Автор: Лариса ПОПРОЦЬКА
У давнину Краків називали “другим Римом”.
Упродовж декількох століть місто розвивалося як резиденція польських королів, а у XV-XVI століттях сягнуло справжнього розквіту, адже було столицею найбільшої держави тогочасної Європи. Доля Польщі та багатьох інших країн вирішувалася в історичній садибі польських королів – замку Вавелі, який могутньо височіє над Краковом.
Місто прокидається рано – о восьмій годині офісні працівники розпочинають свою роботу. Школярі сідають за парти на півгодини раніше. Сигнал точного часу подає “хейнал”, який лунає з башти Маріїнського костелу. Щогодини там з’являється трубач, який подає “хейнал” на чотири сторони світу. З першим звуком труби, що символізує початок робочого дня, старовинний Вавель відчиняє свої двері, в які прямують натовпи туристів.
Опинившись на подвір’ї замку, немов потрапляєш в епоху Відродження, де панує королівська велич та жага до життя. Здається, ось-ось вийде з позолоченої карети кокетлива придворна дама у пишній сукні або пролунає стукіт копит вершника, що наближається від знаменитої каплиці Зигмунда.
Вавель – замковий ансамбль, важливий символ Кракова. Пагорб, на якому він розташований, був заселений за 100 тисяч років до н.е. У ранньому середньовіччі він був центром світської та духовної влади. З середини XI століття тут містилася резиденція польських королів та катедральний собор, заснований у 1000 році.
В середині замку – королівські покої та ряд невеличких каплиць. Вузькими крутими сходами піднімаємося на дзвіницю, щоб побачити величезний дзвін Зигмунда. Існує міф: дивитися на пам’ятку архітектури можна скільки завгодно, однак доторкнутися до неї можна лише раз у житті. Якщо зробити це правою рукою – вас супроводжуватиме удача в коханні, лівою – щаститиме у фінансових справах. Гостям замку доводиться обирати між грошима та коханням: якщо хтось схитрує та торкнеться двома руками, не матиме нічого.
Багато легенд пов’язано з фортецею. Найвідоміша – про Вавельського дракона. Він нібито мешкав у печері і навіював жах на ціле місто – пожирав тварин та людей. Тому, хто здолає чудовисько, князь Крак обіцяв віддати за дружину свою дочку та половину королівства. Винахідливим сміливцем виявився молодий швець. Він наповнив баранячу шкіру сіркою і поставив її на дерев’яних ногах перед лігвищем дракона. Поласувавши гостинцем, чудовисько загинуло. Печера, в якій воно мешкало, зберігається до сьогодні і має назву “Смоча яма”. У ній “живе” великий кам’яний дракон: кожні десять хвилин він відкриває пащу та випускає вогонь.
Королівські палати вражають своєю величчю. Внутрішні аркові двори епохи Ренесансу та кімнати прикрашені найбільшою в Європі колекцією гобеленів (тканих шпалер) голландських майстрів. За словами хоронителя фондів, співробітника просвітницького відділу Вавельського замку Рішарда Нємеца, ці розкішні прикраси було створено у 60-х роках XVI століття за задумкою короля Сигизмунда Августа. Гобелени періодично змінювали відповідно до пори року, подій у замку, великих свят. Тематика шпалер – різноманітна, але особливу увагу привертають сцени з життя тварин. У той час люди не знали, як виглядають представники африканської фауни, тому вони постають перед нами такими, якими їх малювала людська уява: наприклад, жираф має частини тіла носорога. П’ятсот років тому люди вірили, що десь у світі живуть дракони, тому популярними були сюжети, як ці чудовиська захищають своїх малят від хижаків.
Унікальною є колекція королівського посуду. Збереглися тарілки, з яких їв король Август ІІІ та його родина: усі вони прикрашені гербами. Столове приладдя вражає своїми розмірами - супові ложки нагадають сучасні черпаки.
Захоплення туристів викликає “Посольська зала” з оригінальними прикрасами стелі у вигляді голів, вирізьблених з дерева та покритих поліхромією.
Найщасливіші періоди в житті замку припадають на XVI-XVII століття – тоді королівські сім’ї полишали його лише у разі нагальної потреби. Потім почалися напади шведів, тому Вавель перетворився на резиденцію, де вирішували важливі питання польської держави, почав занепадати. Після поділу Польщі в 1795 році колишній замок перетворився на казарми австрійської армії, й лише в 1905-му війська покинули Вавель, і тут почалися реставраційні роботи.
У 20-х роках XX століття тут була резиденція польського президента. У його спальні нічого не змінилося – ні меблі, ані інтер’єр. У шафі зберігаються президентські сервізи з кришталю та фарфору. Не змінили свого вигляду умивальники, туалет та міні-басейн, якими користувався глава держави. На перший погляд, у цих речах немає нічого надзвичайного, але на той час це були справжні предмети розкоші: у парламенті постійно обурювалися – як можна витрачати шалені гроші на ці дива?!
У сусідній із замком катедрі багато століть поспіль коронували та ховали польських королів, тут зберігаються їхні надмогильні плити. Надгробки прикрашають скульптурні зображення мертвих монархів у повний зріст. Серед надмогильних плит володарів Польщі привертає увагу останній притулок представниці слабкої статі – святої королеви Ядвіги. Руки спочилої складені у молитві. Свята Ядвіга прожила на світі лише 25 років, але встигла багато зробити для католицької віри. Заради політично-релігійних інтересів країни 11-річна красуня Ядвіга відмовилася від нареченого, якого кохала та з яким була заручена з 4-річного віку. Дівчина пішла під вінець з литовським князем Ягайлом за умови, що той прийме хрещення та приведе до Христа свій народ. Цей шлюб став для королеви важкою жертвою, натомість новоспечений чоловік дотримав слова, між подружжям спалахнула любов та взаємоповага. Королева збудувала багато храмів, забезпечивши їх достойними пастирями та церковним начинням, завжди опікувалася сиротами, вдовами та нужденними. Майбутня свята померла при пологах разом із новонародженою донькою. Її чоловік був у відчаї, він казав, що без Ядвіги корона йому не потрібна.
Автор: Лариса ПОПРОЦЬКА, Краків
Фото: Sharx, Wikimedia Commons
Джерело: Високий Замок www.wz.lviv.ua