Опубліковано: 2010-04-20 06:25:30
Знайшов в інеті чудову забавку, в якій практично все, як насправді - внутрішня і зовнішня політика, великий, середній та малий бізнес, партії, організації, засоби масової інформації і людина з її буденними проблемами.
Є змога вибрати країну, регіон проживання, влаштуватися через біржу праці на роботу, згодом купити житло, вступити в партію, піти у велику політику, бізнес, мас-медіа чи стати професійним військовим, тощо. Що? Вразило?
Я - як патріот, зрозуміло вибрав Україну і регіон, в якому живу насправді. Поки зрозумів, що куди і як, пройшло 3 дні (до речі, на день потрібно приділяти уваги грі приблизно 10-15 хвилин, а можна взагалі, накупити своєму герою їжі днів на 20 і поїхати на море). Менше з тим. Дуже чітко почала вимальовуватися картина, яка існує насправді - тамтешня ігрова е-Україна, як і в нашому реальному житті, розділена навпіл - захід за єднання з Європою, схід - з Росією. Ворожнеча настільки сильна, що західняки відмовляються виконувати вказівки часто змінного керівника держави, який представляє схід, і, навпаки. Дуже показово, що в цій державі число жителів (гравців) близько 4000 (20 місце в їх уявному світі). Проте кількість партій і організацій найбільше за усі країни. Кожен, хто менш-більш став "на ноги", прагне заснувати власну партію і очолити її, щоб похизуватися і радіти бодай одному члену (тобто, собі) свого дітища.
Створені нашими земляками українські ЗМІ настільки обливають брудом політичних, географічних чи бізнесових опонентів, що їх довічно банять мало не щодня. На жаль, в справжньому житті не можливо "забанити" таких "писак" і "говорунів". Ще вразило те, що, на відміну від більшості країн, з цією е-Україною ніхто не хоче дружити і входити в союзи. Єдиний союзник - Малайзія, і висловили побажання товаришувати серби. Причому, малайзійці братаються з розрахунку необхідності отримання силової підтримки у постійних війнах з Філіпінами (ніколи б не подумав, що у цих народів якась антипатія).
Оскільки у цій грі майже стовідсоткова національна ідентифікація реальних гравців з їх ігровими відображеннями, прийшов до такого висновку, що в усіх наших бідах і негараздах потрібно шукати причину в собі, в національній свідомості, культурі, а не перекидати на владу і на поганих американців чи злих "москалів". Поряд з цим, дуже прикро усвідомлювати, що у цю гру мають змогу грати в усіх країнах світу (найбільше гравців з Польщі, Сербії, США, Росії, Іспанії, Бразилії, Індонезії, Угорщини та Румунії). Наша ж держава, як згадано вище, пасе задніх.
На приватне запитання з цього приводу в адміністрації гри, отримано дуже сумну відповідь - "з території вашої держави (якось вони це фіксують) реєструються в грі значно більше гравців, однак, обирають вони країну іншу - Росію". Ось вам і національна свідомість. Адже, грають у цю гру не діти - заскладно для більшості з них, оскільки це не "стрілялка" і не "бродилка"... А так, загалом, це непоганий плацдарм (нехай і уявний) для проведення різноманітних соціологічних, економічних та політичних експериментів. Дані різноманітних опитувань і соцдосліджень у грі практично ідентичні реальному життю.
Тому, в такий спосіб звертаюсь до української громади допомогти цій уявній Україні стати на ноги і хоча б у грі навчитися будувати сильну державу. Спробуйте, будь ласка
http://www.erepublik.com/ru/referrer/Tarnopol%27s+heroes або
http://www.erepublik.com/ru/referrer/Ukrainian+Hetman
Автор: Сергій Макітра