Автор: Ольга Бетко

У Лондоні щойно завершився Всесвітній туристичний ярмарок: тисячі компаній, сотні країн змагалися за увагу потенційних клієнтів. Серед 187 представлених цього року країн - чимало "нових" на туристичній мапі, в тому числі Україна і Грузія.

Загальні враження західних експертів: туристичний потенціал обидвох країн великий, але реалізувати його на тлі жорсткої конкуренції на міжнародному ринку подорожей і відпочинку, непросто.

Дитячі майданчики...і стриптиз-бари

...Як ми не без подиву переконалися, часто співіснують у тих самих ялтинських готелях, при чому інколи майже поруч.

На погляд західних турагентів, принцип "кошика, в якому є все, що завгодно для душі", - то просто ознака невизначеності: на якого клієнта тут, власне, розраховують?
Як вони мені казали, намагання "охопити всіх" і задовольнити смаки будь-яких категорій одночасно з західним загалом не спрацьовує. Адже те, що приваблює одних, відштовхує інших - тому треба визначатися.

Для кого ми стараємось і кому ми цікаві?

Сфокусована відповідь на це питання, вважають західні експерти, сприятиме і заощадженню коштів, і посиленню шансів у боротьбі за вибагливого клієнта.
На їхній, при чому майже одностайний погляд, з цієї категорії варто одразу відкинути так званих шанувальників "пляжного туризму", принаймні із Західної Європи.

Навіть Батумі, з його розкішним новим приморським "променадом", а тим більше Ялта, яка виглядає набагато скромнішою, поки не можуть змагатися в цій категорії, кажуть експерти, із Середземномор'ям, Єгиптом або Дубаєм. З тієї банальної причини, що ті адреси є набагато відомішими, дістатися туди поки що простіше і дешевше, а рівень сервісу, скажімо так, більш передбачуваний для європейця.

З іншого боку, пляжні потужності в літній сезон заповнені і в Батумі, і в Ялті більш традиційною в тих містах туристичною публікою з колишніх радянських країн. Те, чого тут прагнуть, - збільшити кількість туристів упродовж цілого року, не лише в сезон пік. Наскільки я зрозуміла з розмов із західними експертами, ці побажання якраз співпадають з інтересами тієї категорії європейських мандрівників, від яких найбільше можна очікувати, що вони віддадуть перевагу "новим" країнам, а не звичним насолодам, скажімо, іспанської Коста-дель-Соль.

Вони вже бачили "все", але хочеться ще чогось

Один з учасників нашої групи, Мауріц Бауман, має дві туристичні фірми з філіями в Голландії і в Бельгії. Одна займається довколасвітніми круїзами, інша спеціалізується на пострадянських територіях. За його словами, клієнтура цих фірм - зовсім різні категорії людей.

Як пояснив мені Майк Флітвуд з однієї з найстаріших британських фірм, тури і до Грузії, і до Криму належать до категорії так званих "discovery tours" - турів-відкриттів. Вони - для людей, яких цікавлять насамперед історичні та культурні враження, які хочуть відкривати нові місця і пізнавати національний характер. А ще краще - мають особливий інтерес до народів колишнього СРСР.

Якщо реально дивитися на речі, казав пан Флітвуд, це люди у віці десь за 60, досвідчені мандрівники, які вже бачили "все", але постійно хочуть відкривати нове.
Бачити "все", як я уточнила в розмовах з експертами, означає, зокрема, вже побувати у Москві і Петербурзі. Незалежно від того, справедливо це чи ні, споживач "туристичного продукту", як і багатьох інших, часто мислить шаблонами і любить "ставити галочки" в певному порядку, і навіть витрачати гроші на мадри у відповідності до неофіційного, але дуже впливового рейтингу різних країн на туристичній мапі.

Ціна питання

"Західний турист просто психологічно не готовий заплатити за відпочинок в Криму стільки, скільки за перебування у Франції чи Італії," - казав пан Флітвуд (хоча клієнти його фірми належать до найбільш заможних), і сподіватися змінити цю ситуацію "за одну ніч", на його думку, нереально.

Багатьом учасникам нашої групи вартість кримського відпочинку здавалася занадто високою. (Хоча, як з'ясувалося, багато що просто "загубилося у перекладі". Наприклад, коли я сказала у приватній розмові директору одного з найбільших у Ялті готелів, що європейським турагентам їхні ціни не здалися привабливими, він із подивом відповів, що ціни, які називалися під час нашої екскурсії по готелю, є максимальними, а насправді вони готові на великі знижки. Утім, таке враження, що донести цей "месидж" до тієї потенційно важливої аудиторії так і не вдалося).

Сервіс же, на відміну від "дивовижного" потенціалу, не здавався таким, що перебуває на межі фантастики, ані в Грузії, ані в Криму. Багато з того, що псувало європейцям настрій, були суцільні дрібниці. Дрібниці, але вони привертали увагу.

...Комфортабельний, нещодавно відбудований готель у Тбілісі, два розкішні ліжка "королівського розміру" в кожному номері, але під час реєстрації доводиться чекати набагато більше, ніж потрібно, просто тому, що жінка в приймальній не може знайти ключів від двох номерів.

Ще більше дратує одну з учасниць нашої групи, яка у своїй туристичній фірмі є експертом із питань здоров'я та безпеки клієнтів, відсутність протипожежної сигналізації.

...В одному з нових розкішних кримських готелів нас зустрічали з келихами шампанського, але ніхто не перевірив наявність туалетного паперу в жіночому туалеті.
...Ще один у цілому дуже гарний готель (вже і не пригадаю, в якому місті це було), але там мене розбудили на годину раніше, ніж я просила.

"Вибачте, але за радянських часів, у 80-ті роки, і готелів було менше, і сервіс був гіршим, але тим не менше існували чартерні рейси до Криму, сюди відправляли групи такі "кити" західного туристичного бізнесу як Saga і Thomas Cook", - казала на зустрічі з європейськими колегами представниця однієї з регіональних кримських туристичних фірм. "Чому зараз цього немає?"- дивувалася вона.

Магія "Залізної завіси"

"Хоч Ви і прожили 15 років у Британії, все одно не зможете зрозуміти до кінця, що таке було для нас у ті часи поїхати до Радянського Союзу! - казав мені вже згаданий у цих записках Девід Скотт. - Це було все одно, що побувати у космосі". Іншими словами, ще один приклад, коли недоступне чи таємне збуджує бажання. Але магії "залізної завіси" вже нема.

Крім того, наголошували західні експерти туризму, 30 років тому туристичний світ був зовсім іншим. Такого вибору, а значить, і такої конкуренції навіть приблизно не було.

Нові масштаби цієї конкуренції і вибору можна було побачити і на цьогорічному Всесвітньому туристичному ярмарку: біля розкішних експозицій (інколи складних архітектурних споруд!) багатьох країн відбувалися різні шоу: вирувала бразилійська самба, карибські країни пригощали тропічними коктейлями, і аргентинське танго збирало натовпи щогодини впродовж чотирьох днів...

Що казати, Грузія, безумовно, дивовижна. А Крим, безперечно, належить до перлин цілої європейської історії. Проте є ще і "неймовірна" Індія (буквально, напис над її експозицією), і "фантастична" Мексика, а з "нових" країн - скажімо, Хорватія, де "Середземне море і далі є таким, як було колись"...

А є ще, уявіть собі, Руанда, яка теж намагається розлучитися з негативними асоціаціми "країни геноциду" і чиї сафарі стають дедалі популярнішими. А є ще... А БУДЕ, очевидно, ще більше, і завдання вибороти за цих обставин нашу (маю на увазі міжнародну туристичну спільноту) увагу, очевидно, ніколи не стане простішим. І пропагувати себе, очевидно, треба буде дедалі активніше.

"От їдеш у лондонському кебі і бачиш рекламу: "Приїжджайте до Гватемали!". А чому ніде не бачиш: "Приїджджайте до України!"?" - запитував той же Майк Флітвуд.

І я собі думала - а дійсно, чому?

Автор: Ольга Бетко, cпеціально для Бі-Бі-Сі
Джерело: Бі-Бі-Сі