Літо у "Козацькій фортеці"

Автор: Наталка ПРИСТУП

Ще весна, а подруга вже готує сина до літнього відпочинку. Шиє… кілька пар козацьких шаровар.  Хлопець тренується у секції бойового гопака і торік влітку відпочивав у справжньому Січовому  таборі на Черкащині. Екстремальні пригоди і веселощі настільки сподобалися, що усе інше  полишало присмак сірости та буденности. Каверзував навіть кримським пансіонатом: "Тут  комфортний номер з кондиціонером, душ, зручне ліжко, триразове харчування, як у ресторані,  ігровий майданчик, море, ввечері дискотека… Мамо, тут нудно! Краще б ви мене лишили ще на одну зміну у козацькому таборі!", - казав. Тож цього року - тільки у "Козацьку фортецю".

Табір "Козацька фортеця", що його організовує Київська федерація бойового гопака, не  відповідає звичайним уявленням про літній відпочинок. Когось це шокує, у когось викликає непідробний захват, але нікого не лишає байдужим. Лиш уявіть: за десять днів дитина зі звичайного хлопчика-школярика перетворюється на козака. Живе у великому козацькому наметі,  ранок починає із проруху, співу, протягом дня слухає лекції про життя та пригоди козаків, грає у  різноманітні ігри на силу, спритність, витривалість. Освоює давне козацьке бойове мистецтво  "гопак", вивчає елементи боротьби, бої на палицях та різній історичній зброї. Увечері - співає біля  вогнища героїчні пісні. "Хлопчики завжди прагнуть бути сильними - так уже влаштована чоловіча  психіка, тому виховувати їх треба по особливому, всіляко сприяючи розвитку вольових, чоловічих  якостей: хоробрости, сили, витривалости", - каже організатор табору президент Київської  федерації бойового гопака Володимир Шерстюк. У сучасному житті це не так просто, діти  виховуються в тепличних умовах, багато часу проводять за комп'ютером, а зразками для  наслідування обирають героїв американських бойовиків. Наша мета - дати їм інші цінності".

У таборі все - як на справжній Січі, і ніяких вигадок цивілізації! Козаки пакують подалі джинси і  вбираються у зручні шаровари, підперізуючись червоними бойовими поясами, які видають усім прибулим. Вони не дивляться телевізор, не грають у контрал-страйк, а мають інші забави - верхова їзда, орієнтування у лісі чи в полі. Справжній вояка стріляє, вміло натягуючи тятиву лука,  а не натискаючи на кнопку джойстика. А ще - уміє керувати справжнім козацьким  човном-довбанею, знаходити дорогу за мохом на стовбурі дерева, за розміщенням мурашника,  за зорями, збирати цілющі трави та багато-багато іншого. Дмитро Хоменко, згадуючи  минулорічний відпочинок, говорить: настільки розслабився, що, повернувшись до Києва, довго  звикав до галасу, людської суєти. "Звичайно, були хлопці, які трошки скиглили: "ой важко!", але для  мене ранкове тренування, весь день в іграх та забавах були у радість, - розповідає Дмитро. -

Найбільше досягнення - навчився їздити верхи на коні. Раніше побоювався цих тварин. А ще  одного разу ми купалися під час дощу: у Дніпрі вода - тепла, ще й згори ллє! Весело!"  У хлопця на  поясі - безліч нашивок-орнаментів. "Це мені дали за те, що найдовше просидів під водою,  дихаючи крізь очеретинку, - аж три хвилини! А це - за стрільбу з лука: я аж сім разів поцілив у  мішень!"

Для Олекси Чаптикова табір став шансом стати зіркою школи. "Недавно у нас був конкурс  стінгазет "Моє чоловіче захоплення", я узяв фото з табору, написав замітку про Бойовий гопак і  зайняв перше місце по школі! Нічого такого ні в кого з хлопців не було!".

А як же батьки? Чи жарт - відправити дитину далеко саму! Володимир Мартинюк, тато  восьмирічного Стефана, каже, що віддав сина в козацький табір, усвідомлюючи, що там будуть  спартанські умови, але ж у вісім років хлопчик має дорослішати, готуватися до життя і розуміти,  що комфорт, затишний будиночок та гаряча вода є не всюди і не завжди, а жити можна і без  цього. "Спочатку в дитини був легкий шок, - ми розмовляли по телефону і відчували, що йому  непросто, але потім звик і освоївся серед козаків. Стефан у родині наймолодший, звичайно ж,  його балували, а хлопцеві потрібно інше. У таборі він відучився від вередування, почав  поводитися як справжній чоловік. Мені і самому було б цікаво спробувати козацького життя -  жити у наметі на свіжому повітрі, прокидатися на світанку…"

Табір, як справжня Січ, - чоловіча територія. Але цього року планується одна зміна й для дівчат,  адже багато хто з них любить веселий активний відпочинок не менше від хлопців. Українки - це  праправнучки амазонок, богатирок поляниць, воячок і повстанок, яких на території України в усі часи було вдосталь. Звичайно ж, для дівчат будуть не лише "лицарські заняття", а й суто дівочі - виготовлення ляльки-мотанки, вишивання, ліплення з глини, бісероплетіння, малювання, майстер-клас із зачісок, народне лічництво. Організатори табору запевняють: нудно не буде!

Прийом заяв за телефонами -
т.: (044) 332-77-47;
моб. т.: 8 (050) 410-79-32.
Сайт: www.hopak.kiev.ua

Наталка ПРИСТУП

Джерело: Українське Слово, Випуск №16 (3423)  22 квітня - 28 квітня 2009 року