Автор: Богдана Костюк

«Із ніжністю торкається Ельба кам’яниць та палаців там, де присів на її берег Дрезден, і милуються вони одне одним – велике місто і велика ріка» – так описав колись великий німецький філософ Юнґ свої враження від столиці землі Саксонія, одного з культурних центрів Європи – Дрездена. Це місто засноване слов’янськими племенами ще у шостому столітті, а офіційною датою заснування Дрездена вважається 1206 рік. По тому, майже вісім століть місто то гинуло у пожежах, то руйнувалось під час військових конфліктів, але завжди відроджувалось.

Світ змінюється щомиті, але водночас існує і дещо незмінне, що дозволяє побачити минувшину і зазирнути у майбутнє. Так, незмінним залишається плин Ельби і темні готичні та світлі барокові палаци, галереї та храми Дрездена.

Можна прогулятись старими міськими кварталами, оглянути чудову архітектуру та мистецькі скарби Дрезденської картинної галереї і Саксонської скарбниці, і ніби зануритись у минуле. Здається: зараз із палацу вийдуть король Август Сильний разом із сином – курфюрстом Фрідріхом. Саме при їхньому правлінні (наприкінці 17-го – початку 18-го століть) Дрезден став одним із культурних центрів Європи.

Таємниці Frauenkirche

1. Академія мистецтв, збудована у ХVІІІ столітті.

2.      Кам'яний господар старовинної будівлі  Академії мистецтв   
відбудована на початку 2010 року        

Трохи поблукавши вузенькими вуличками ренесансного часу, виходимо на площу до Кафедрального собору, Богородиці, чи то Frauenkirche: її було вщент зруйновано англо-американським бомбардуванням у лютому 1945 року. А нині вона стоїть знову ошатна і струнка. За відновленням цього храму спостерігав віце-президент недержавної міжнародної організації IKOMOS, що займається збереженням історичних пам’яток, Андрій Селюк.

«Цю споруду відбудовували дуже цікаво, – каже він, – розібрали усі завали, які з часів війни стояли на цій площі. Коли постала ідея все-таки відбудувати цей храм, німці вирішили: кожен камінь, який вони знайдуть з цього місця, з цього об’єкту, вони поставлять на місце. Кожен камінь був розібраний і відсканований із усіх боків. Потім – при комп’ютерному моделюванні – визначалось, на яке місце він має бути повернений. Фактично, це є відтворення з попелу цієї святині».

Служби у Frauenkirche поновлені у травні цього року. Тоді ж відкрила двері діячам культури й Академія мистецтв, відбудована за підтримки ЮНЕСКО та Євросоюзу. Взагалі, проект із реставрації та повної відбудови історичної частини Дрездена експерти вважають унікальним.

«Усім миром зібрали благодійні пожертви на цю відбудову, – зауважує Андрій Селюк. – І саме цим німці продемонстрували найважливіше – те, що вони прагнуть відбудувати своє місто. Це прагнення було настільки великим і показовим, що багато країн-членів Євросоюзу ці речі підтримують. І на нинішній день Дрезден відбудовується дуже цікаво!»

Дрезденський досвід для України

Знадобилися старі архівні документи і плани міста, сучасні будівельні та реставраційні технології, досвід міжнародної команди фахівців, інтелектуальні ресурси ЄС, щоб повернути Дрездену славу одного з найбільших історико-культурних центрів Німеччини та Європи.

У місті працюють понад 40 музеїв та більше, ніж 100 приватних мистецьких центрів і галерей, у яких можна побачити шедеври старих майстрів («Сікстинська Мадонна» Рафаеля, полотна німецьких баталістів ХУІІІ століття), живопис ХХ століття і роботи художників наших днів. До того ж, незабаром у Ратуші відкриється виставка у форматі multi media, присвячена нинішній відбудові міста.

А як зазначає комісія України у справах ЮНЕСКО, цей досвід відбудови і збереження «історичного обличчя» Дрездена корисний і для України. Щоправда, на українських теренах не меншає тих, хто готовий спотворити це «обличчя» для гарного вигляду з вікон свого помешкання – на Святу Софію Київську чи храм Святого Юра у Львові.        
                   
 

3. Кафедральний собор Божої Матері, щойно відбудований міжнародною командою фахівців
 
4. Фасад будинку 18 століття, повністю відновлений у 2009 році

 Автор: Богдана Костюк
Джерело: Радіо Свобода
Передруковано зі спеціальним дозволом від Радіо Свобода