Коли такий відомий американський футболіст як Берт Старр, говорить про свого суперника: «в ту неділю він показав неабияку витримку», при цьому мається на увазі в рівній мірі і психічна врівноваженість спортсмена, і його фізичні можливості. Гросс і Стоун (1984) пишуть, що «індивідуальна врівноваженість спортсмена залежить від того, наскільки він здатний управляти самим собою і ситуацією; будь-яке порушення самоконтролю знижує можливості спортсмена і призводить до невдачі».

Уміння зберегти врівноваженість в складній ігровій ситуації, особливо в незвичних умовах, створює хвилююче і красиве видовище. «Зірка» баскетболу Вілліс Рід (журнал «Лук», 6 квітня 1971 р.) сказав:

Коли полюєш в лісі, для того, щоб перехитрити лося або ведмедя, потрібні кмітливість, терпіння. Адже ти знаходишся на його території. Подібне ж відчуття виникає, коли мені, що знаходиться в невигідному становищі, все ж вдається переграти суперника. Аналізуючи ситуації замішання в спорті, Гросс і Стоун (1964) пов'язують їх з наступними факторами: простір, спортивне середовище, спортивний інвентар, спортивна форма і саме тіло спортсмена. Доречно скористатися цим підходом і в оцінці врівноваженості як одного з елементів, що характеризують красу в спорті.

Розглядаючи природу спортивного простору (боксерського рингу, футбольного поля, бігової доріжки), ми звертаємо увагу на межі, в яких розгортається будь спортивне змагання. Найчастіше ці межі точно визначені, але іноді вони лише маються на увазі.

Так, існує чітке обмеження в легкій атлетиці: у бігу на певні дистанції не можна займати чужу бігову доріжку. Точні (нанесення) межі завжди фіксуються у зводі правил даного виду спорту. На поле для американського чи європейського футболу, бейсбольною майданчику, будь-який інший великої спортивній арені в межах окреслених розміткою кордонів існують ще й позиційні зони, не мають чітких меж, але всіма прийняті до уваги.

Захисник, який підключається до атаки (хокей, європейський, футбол), порушує умовний простір, яким обмежується його роль на спортивному майданчику. При цьому, якщо підключення вдале, він показує гарну гру, а якщо ні - він тільки все псує. Уміння зберегти врівноваженість, навіть програючи, - елемент краси у спорті. Простір, окреслене психологічно, багато в чому збігається, як це припускають Гросс і Стоун, з межами фізичного простору. Наприклад, межі хокейного майданчика такі, що нерідко викликають зіткнення хокеїстів біля борту, проте далеко не завжди при цьому у хокеїста, якого атакували, виникає відчуття, що були порушені межі його психологічного простору. Якщо все ж таки відбувається бійка між спортсменами, значить, хокеїст витлумачив дії суперника як порушення своїх прав на простір в психологічно окреслених межах. Намагаючись відстояти або повернути цей простір, він втрачає врівноваженість.
У гірськолижному спорті, особливо в слаломі, жорсткість наступу і температура повітря можуть пред'явити до спортсменів несподівані вимоги, змусити їх змінити режим швидкості. Відомі слова Біллі Кідда:

«Перемагає найчастіше той, хто краще пристосовуватися до мінливих умов». Траса автогонок ретельно перевіряється і очищається перед стартом, тому що при величезних швидкостях машин будь-яка дрібниця на дистанції може стати причиною нещастя. Простір для автогонщика починається з машини, за кермом якої він перебуває, але в той же час воно - частина його самого. Реакцію гонщика на таку небезпеку, як втрата управління на дистанції, описує Брюс Макларен (журнал «Лайф», 7 серпня 1970 р.):

Потрапивши в скрутну ситуацію або передбачаючи її, ви робите дві речі: здаєте собі звіт в тому, що вами опановує страх, і позбуваєтеся його. Потім, якщо вашу машину виносить за межі траси, ви намагаєтеся направити її в найбільш прийнятну точку-наприклад, між деревами, а не в дерево.

Після цього ви концентруєте увагу на управлінні автомобілем, причому не обов'язково гальмуєте, оскільки при різкому натисканні на гальма заклинює колеса, і ви вже не можете контролювати машину. Крім того, що ще важливіше, вам потрібно зуміти повернути. Все це частина майстерності автогонщика. Врівноваженість, яку в цих умовах змушений демонструвати спортсмен, одночасно відокремлює його від машини і об'єднує з нею. Спортсмен втрату контролю над машиною повинен компенсувати швидкими і точними діями з арсеналу засобів, якими він володіє на крайній випадок. Автогонщик не може розраховувати на сліпу удачу, і успіх, вінчає його дії, демонструє красу його майстерності.

www.avangardsport.at.ua - Баскетбольный зал