Сім’я  - дещо більше, ніж просте слово, милозвучніше, аніж глухий набір звуків. Це початок нового буття та поєднання закоханих душ, які обирають  мандрувати стежинами долі разом, розділяти смуток та хвилини щастя, дивлячись один одному в очі. З давніх-давен  родина є втіленням миру, любові. Кожен мріє про сім’ю, у якій би панувала злагода та розуміння. Декому вдається  відтворити щиру атмосферу в стінах власного дому, та, на жаль, не кожному.  Чому ж так? Можливо нам потрібно переглянути наші пріоритети, погляди, бо не хотілось би, щоб сімейні вузи втратили свою міць.

   Яким сім’янином будеш ти? Запитай у свого серця: «Що є для мене родина? Обов’язок чи пошук гармонії?» Це надзвичайно важливо, адже хто, як не ти, зможе знайти відповідь на це питання. Ані телевізійні шоу, ані різні форуми не в змозі обґрунтувати важливість сім’ї, бо вони є думкою мас, а не індивідуальності. Модернізований світ як ніколи потребує світлих голів, які б своєю думкою доводили байдужим важливість та незамінність сімейного союзу.

Говорять: «Не модно виходити заміж чи одружуватися». Та як же не модно й хіба можна застосовувати таке слово «не модно», говорячи про родину – святиню святинь,  надійного охоронця людських взаємин? Можливо, мої роздуми – тенденції «стародавнього» світу, можливо, вони застарілі, та я не зміню їх і буду дотримуватися саме такої думки, бо сім’я – то частина нашого буття, цінність якої, не повинна бути занедбана століттями.

   Розгляньмо так званий «план сімейний». У роки дитинства ми спостерігаємо за батьками, за їх відносинами, ставленням один до одного. Тут ми й плекаємо любов, починаємо розуміти, що сім’я – то скарб. А якщо ж немає кохання в родині, то де ж нам навчитися цінувати її, де насолодитися солодким присмаком любові, піклування та поваги?

А ось ми й підросли! Наші погляди змінилися, поступово життєві пріоритети набирають нових обертів, або ж навпаки – гальмують. Кожен вибирає  стежину, якою йому крокувати протягом життя. У такий відповідальний час людство мусить пам’ятати, що інколи зворотного шляху немає і від його вибору залежить усе й навіть більше. У такому віці все частіше прилинають думки: «Де ж моя половинка? Якою вона буде? Хто, що, як?»

Частенько ми біжимо на зустрічі, що здається такою грандіозною подією. Тут-то й дощ стіною, двометрові калюжі нам не перешкода, бо ми вміємо літати… літати на крилах любові: такої чистої, немов кришталь, такої прекрасної, жаданої, як ковток прохолодної водиці після довготривалих мандрів по невідомим містам спекотної пустелі.

Ось і 18, 19, а там 20 і все далі-далі… час вибрати ту людину, з якою ти хочеш провести решту свого життя, яка б підтримала та зрозуміла, яка б ніжно прихилила до грудей, поцілувала так трепетно і тихесенько промовила : «Все буде добре, бо ми  РАЗОМ. Чуєш?» Все: у нього є кохана жінка, а в неї чоловік, який ладен згорнути Всесвіт до її ніг. Вони щасливі, бо знайшли один одного, бо раді бачити спросоння знайомі очі раненько вранці, бо вбачають саме в їхньому союзі продовження роду, народження дітлахів, які подарують їм хвилинки неземної радості, сказавши перші заповітні слова: «Мама. Тато». Серце палає, струни душі натягнуті і так бринять: «Бринь-бринь…».

   Ось і прийшов час виховувати це маленьке чудо, закладати в його серденько моральні цінності, любов, повагу та привчати до розуміння слова «толерантність». Хто сказав, що це буде легко? Ні, це плідна праця! Виховання дитини – запорука світлого майбутнього, впевненість у тому, що ти викохав дійсно людину, індивідуальність, а не копію мас. Це радість, бо ти знаєш, що коли старість залишить свої відбитки на твоєму зморщеному обличчі, то  поруч буде рідна кровинка, яка піднесе тобі кухоль води і ніжно запитає: «Як Ви?».

Заради цього ми й мусимо жити!  Заради цього ми й мусимо цінувати сімейні союзи, підтримувати родинні зв’язки, адже без них досягти висот так важко, а без коханої людини крокувати стежинами життя й просто неможливо. Ретельніше придивляйтеся до оточуючих, частіше заглядайте в очі коханим. Можливо, там ви знайдете те, чого зовсім і не помічали, про що ви й зовсім не знали...

 Автор: Анастасія Кравчук