Автор: Ярина Федьків

Актуальність молодіжних проблем і молодіжної політики особливо зростає у кризовий період. Молоді люди потерпають сьогодні через обмежені можливості у сфері освіти, професійної підготовки, зайнятости, охорони здоров'я та соціального забезпечення, внаслідок чого зростають безробіття, захворюваність, наркоманія, злочинність серед неповнолітніх. Немає принципів, немає моралі. Чи існують шляхи подолання цих явищ?

Перехід від безтурботного дитинства до юности і молодости навіть у стабільних заможних країнах не відбувається легко й безболісно. Становлення особистости, здобуття освіти, професійного та життєвого досвіду, боротьба за своє місце у суспільстві - все це дається дуже непросто. В Україні - з її невизначеним майбутнім, політичними конфліктами та економічними негараздами - бути молодим удвічі складніше.

Дуже активно на формування світогляду особистости впливають громадські організації. Але, на жаль, лише близько 30% молодого населення країни цікавляться їхньою діяльністю. Інші ж просто займаються "бродінням по життю". До речі, великий відсоток громадян просто залишаються не поінформованими щодо діяльности та й взагалі існування таких угруповань.

У той же час роль громадських організацій у сучасному українському суспільстві за таких умов має значно зрости, адже їхня діяльність впливає на процеси утвердження молодої людини, на вибір нею життєвих стратегій, формування її норм та цінностей. Визнаючи, що молодь може зробити свій конкретний внесок у досягнення позитивних соціальних, політичних і культурних змін в українському суспільстві, органи влади повинні сприяти прояву ініціативи та активности молодих в усіх сферах життєдіяльности суспільства, підвищенню ефективности молодіжної політики на державному рівні, поліпшивши таким чином консолідацію органів влади та молоді. Вже з цього визначення стає очевидним, що в Україні молодіжна політика може реалізуватися лише за умови, що інтереси молоді збігаються з інтересами держави. А сучасна молодь характеризується низькою громадянською активністю. І це, на жаль, пояснюється песимістичними настроями щодо утвердження й розвитку рідної держави.

Візьмімо хоча б політичну ситуацію в Україні. Дорослі, а з ними й молодь та навіть діти, втягнені у політичні баталії нашої держави, адже це у всіх на устах, на телеекранах, на радіо, в Інтернеті. Цього не уникнути: нині політика пронизує чи не кожну царину діяльности людини. Позитивним може бути лише те, що в таких умовах молоді вчаться висловлювати власну думку, формувати свою особистість, не зважаючи на зовнішні обставини. Але це й досить сумнівно, бо молодь має схильність робити поспішні висновки, не розібравшись як слід у ситуації. А щодо політики, то ситуація у нашій державі - це "темний ліс", у якому навіть досвідчений "лісник" - науковець-політолог - не може до ладу розібратися. А молодь? Молоді люди часто йдуть за масою, а тому легко піддаються впливу.

Сучасні суспільні процеси різко змінили соціальне, матеріальне і політичне становище молоді - загострилося чимало молодіжних проблем - втрата ідеалів, соціальної перспективи, життєвого оптимізму. Таким чином, очевидним є прикрий факт дисбалансу між надіями, які покладає суспільство на активну молодь, і настроями самої молоді. Побутує думка, що сучасна молодь є пасивною, її не турбує майбутнє держави, вона не може і не хоче брати участь у прийнятті будь-яких рішень в країні - чи то на рівні навчального закладу, чи то на регіональному, чи на державному. Це - одна із найскладніших проблем у здійсненні молодіжної політики. Молодь же не вміє "говорити" про свої проблеми, не вміє виявляти активність і бажання вирішити проблему.

На заміну радянським підходам до виховання молоді держава має запропонувати нові патріотичні методи виховання. Нашій молоді потрібно запропонувати щось яскраво нове, викликати в неї зацікавленість у житті. Для вирішення визначених проблем потрібно сформувати ефективну модель участи молоді у прийнятті рішень на державному рівні. Завданнями держави є: подолання існуючого бар'єра між представниками органів місцевої влади та молоддю; вдосконалення механізму участи молоді у політичному, економічному та соціальному житті держави. Потрібна реальна підтримка з боку держави, її безпосередня участь у створенні умов для розвитку беззахисних паростків самоствердження, самовиявлення української молоді. Звичайно, це потребує додаткового фінансування і уваги, а в країні вистачає ще й економічних і політичних проблем. Але нам треба усвідомити одне: якщо сьогодні ніхто не виховає молодих українців з високорозвинутою системою ціннісних орієнтацій, завтра вже нікому буде займатися будівництвом демократичної держави, а можливо, й нікому буде називатися українцями взагалі. Оскільки існуючі молодіжні парламенти в Україні не мають статусу дорадчого органу, це своєю чергою зумовлює небажання влади брати до уваги думку молоді у процесі прийняття рішень.

Я переконана, що молодь у наш час постала перед складним вибором. Але, на щастя, тільки притаманний молодим людям максималізм, не обмежений безглуздими заборонами та ідеологічними шаблонами, спроможний капіталізувати значні зміни у розвитку суспільства. Молодь - це велика політична, економічна і соціальна сила, яка може не лише потенційно, а й реально впливати на перебіг суспільних процесів, відстоювати свої власні інтереси, діяти творчо та оперативно. Активна, енергійна, цілеспрямована молодь здатна зрушити з місця суспільство в позитивному напрямку. І хоч що б відбувалося у суспільстві, молодь ніколи не повинна залишатись осторонь. 

Автор: Ярина Федьків  
Фото: Учасники Другого Всеукраїнського молодіжного форуму. Харків 2005.

Джерело: ВікіСховище