Автор: Наталя ДРУЖБЛЯК

А ще – дадуть змогу запобігти серцево-судинним захворюванням і... спробам суїциду

Літо. Парк. Дитячий майданчик. Хлопчик кидає іграшку і підбігає до мами. Торкається її руки. Довірливо дивиться у вічі. “Спілкування” триває мить... Дівчинка, забувши про “замок” з піску, поглядом шукає батьків. Ось вони - розмовляють неподалік. Підкравшись, намагається обійняти їх. Обох відразу... Все, що потрібно дитині, – переконатися: батьки поруч, вони нікуди не зникли і досі її люблять. Обійми – доказ стабільності почуттів.

У 70-х роках минулого століття науковці почали активно вивчати ендорфіни – хімічні речовини, схожі на морфій, які здатні ліквідувати біль і ввести у стан ейфорії. Чим більше ендорфінів циркулює в крові, тим краще. Чим більше позитиву, тим більше ендорфінів. Обійми – невичерпне джерело хорошого настрою.

У дітей, яких не обіймають, атрофується почуття любові. Американський нейропсихолог Джеймс Вільям Пріскот вважає: діти, обділені батьківською любов’ю, виростають... потенційними вбивцями.

“Є люди, які уникають обіймів, – ділиться спостереженнями психотерапевт Марія Гоянюк. – Не люблять, коли їх торкаються. А все тому, що їх не обіймали в дитинстві. Вони і зі своїми дітьми так чинять. Не можу сказати, що з них виростають соціопати. Але такі люди, безумовно, більше дистанціюються від оточення і комфортніше почуваються на самоті”.

Позбавляти обіймів – завдавати болю. Фізичного. Канадські вчені довели: материнські обійми діють... як знеболювальний засіб. Дослідження проводилось у монреальській клініці для недоношених дітей. У малюків брали кров, вимірювали пульс та рівень кисню в крові і спостерігали за виразом їхніх облич. За три хвилини гримаса болю змінювалась усмішкою – якщо мама тримала дитину на руках. Малюки, позбавлені материнського тепла, продовжували страждати. Керівник дослідження зробила припущення: материнські обійми не лише втамовують біль, а й сприяють швидкому одужанню.

“До трьох років дитина з матір’ю як одне ціле, – каже Марія Гоянюк. – Звісно, малюк усвідомлює: є він, а є інші люди. Проте зв’язок з мамою не пориває. Задоволення від тепла материнських рук поєднується з відчуттям захищеності, яке витісняє біль, страх, дискомфорт”...

“Обійми – це спілкування. Обіймаючи дітей, вчимо їх розрізняти емоції, – пояснює психотерапевт Віта Голдобіна. – Мама зла – дитина сердиться. Мама хвилюється – і дитина переживає. Зауважте: замість того, щоб поцілувати у щічку, малюк кусається. Він – у процесі знайомства з палітрою емоцій”.

“Проте обійми не завжди висловлюють радість. Наприклад, на похороні обіймаємо, щоб висловити підтримку. Сказати: “Я сумую разом з тобою”. Агресія... теж вимагає обіймів. У бойових видах спорту суперники лупцюють одне одного, а потім обіймаються”, - додає психотерапевт.

Під час обіймів у крові збільшується рівень окситоцину – гормону, який долає депресію. Підвищує опірність організму. Знижує кров’яний тиск, запобігаючи розвитку інфаркту та інсульту.

Психологи радять: обіймайтеся сім разів на день. Поглядом, усмішкою, словами. “Але у жодному разі не сприймайте пораду однозначно: сім – не більше і не менше, – зауважує психотерапевт Софія Содомора. – Обійми – як ліки: потребують дозування. Якщо обіймів забагато, це може дратувати. Все хороше в міру”... 

Автор: Наталя ДРУЖБЛЯК
Джерело: Високий Замок www.wz.lviv.ua