Автор:  Олеся ПАСТЕРНАК

Дмитро Павлів – пасічник із багаторічним стажем.

Захоплення бджолами йому передалося не від діда-прадіда, а від старенького священика, який жив колись у Жовкві: він поділився своїм пасічницьким досвідом. Відтоді пан Дмитро з «божими комахами» не розлучається. Каже, на пасіці панує позитивна енергетика, і через це рідко хворіє. Бджоляр розповів кореспонденту «ВЗ», як зимують бджоли, та підказав, який мед найкорисніший.

«Cвященик, який був моїм сусідом, попросив допомогти перевезти на возі кілька вуликів з бджолами, - розповідає пан Дмитро. – Здивувався, коли побачив, що він взяв із собою відро рідкої глини. Як потім з’ясувалося, нею заліплював дірки, звідки вилітали комахи (вулики були старенькими). Одна бджола мене вжалила – вперше у житті. Я вилаяв її по-народному: «Шляк би тебе трафив…», і отець зробив мені зауваження: сказав не ображати її, бо це – божа комаха. У житті вона ще пригодиться. Так і сталося».

За фахом пан Дмитро – інженер-механік. Начитавшись спеціалізованої літератури, спроектував нові вулики, які дозволяли працювати з бджолами зверху, а не збоку. Це була новинка на той час. Священик-пасічник був столяром від Бога і втілив задум у життя. Відтоді пасічникувати почав і пан Дмитро. Сьогодні його пасіка знаходиться у селі Кругів недалеко від Золочева і налічує двадцять п’ять бджолосімей.

«На початку грудня переніс комах у зимівник, - розповідає пасічник. – Це – напівпідвальне приміщення з трьома рядами поличок. У зимівнику стала температура повітря – + 3+5 градусів, а вологість – 70-80%. На нижніх поличках зимують найсильніші бджоли, бо там найнижча температура, на середніх – із середньою силою, а на верхніх – найслабші (чим більше рамок бджоли займають у вулику, тим вони сильніші)».

Долівку зимівника пасічник посипає попелом – його не люблять миші. Для більшої профілактики по кутах кладе спеціальну отруту. Якщо надворі мороз, на ніч зимівник зачиняється, якщо тепло – двері залишаються відчиненими. Таким чином регулюється температура і вологість.

«До зими бджіл потрібно готувати влітку, - ділиться досвідом пан Дмитро. – В кінці серпня розпочинаю «збуджуючу підгодівлю» – щоб матка активно несла яєчка. Цукор розбавляю з водою (2:1), до кожних п’яти літрів готового сиропу додаю ложку оцту – щоб цукор не кристалізувався. Корм бджоли отримують кілька разів – до 5 вересня (окремо годують комах у розплідниках. - Авт.)».

Восени бджіл потрібно обробляти препаратом «біпін», щоб кліщ не висмоктував їхній сік, інакше можуть загинути. Ця процедура проводиться двічі – 20 вересня і за 6-7 днів.

«Якщо надворі плюсова температура, бджоли вилітають із вуликів, - пояснює пасічник. – Якщо холодно – зимують у кублі, яке самі утворюють на рамках. Матка і молоді бджоли – ближче до корму, утворюють так звану спіраль і у такий спосіб гріються, передають одні одним їжу та інформацію про бджолину матку. У зимівнику комахи перебувають до весни – аж поки надворі суттєво не потепліє. Навесні знову споживають цукровий сироп (цього разу 1:1). Для профілактики шлункових захворювань до сиропу додаю відвар полину».

За словами Дмитра Павліва, щоб був добрий урожай меду, біля бджоли все потрібно робити вчасно, їй треба допомагати, а не відбирати готовий продукт. «Це – слова Арістотеля, батька пасічництва, який першим відрізнив трутнів, маток і робочих бджіл, - каже бджоляр. – Відомий мислитель радив бджолу доглядати, як коханку, а про мед висловлювався так: він – запашний, як весняна троянда, а солодкий – як жіночі груди».

Коронні меди Дмитра Павліва – з липи, іван-чаю, квітковий, падевий, з будяків. За його словами, найменш корисний – ріпаковий. Він швидко кристалізується і має мало поживних речовин. Відколи іноземці на наших землях почали вирощувати цю культуру, є ризик, що бджоли, які сідатимуть на ріпак під час обробки хімікатами, можуть померти або принести отруту у вулик.

Найкращі меди – із Західної України, бо тут немає радіоактивних речовин. Найкорисніші – лісові (темного забарвлення). Щоб через меди і медопродукцію в організм потрапляло якнайбільше поживних речовин, бджолині ліки треба споживати на пасіці. 

Автор: Олеся ПАСТЕРНАК
Джерело:  Високий Замок  www.wz.lviv.ua