Автор: Галина Плугатор

У передвеликодній час в Україні вперше побувала сирійка Мірна Наззур, яка протягом 25 років бачить Пречисту Діву.

...У ранковій напівтемряві будинку густим туманом тягнеться запах ладану. Мірна, яка тільки-но прокинулася, здивовано оглядає кімнату. Що за різкий, але приємний запах? Молода жінка ще раз здивовано роззирається. Із маленької паперової іконки, яку її чоловік Ніколя нещодавно привіз із Болгарії, повільно стікають великі масні краплі. Мірна підійшла ближче, торкнулася рукою – олія. Швидко розбудила чоловіка, який, наче заворожений, дивився на паперову копію Казанської Богородиці.

Якась невидима сила примусила молодих сирійців стати на коліна й молитися. Не раз чоловік і дружина чули про подібне, але щоб таке та в їхньому домі? Дива!!! Ставало лячно, але під час молитви страх минув. 27 листопада 1982 року Мірна й Ніколя, жителі навеличкого кварталу Суфаньє, що в столиці Сирії Дамаску, ще не знали, що це тільки початок багатьох чудес, які зроблять Мірну Наззур відомою на увесь християнський світ.

Не хотіла вчитися – вийшла заміж

...З того часу минуло 25 літ. Молода жінка, що навіть не була вельми віруючою, стала посередницею між людьми та Богом, Який щедро обдарував дивами сирійську родину. «Я росла звичайною дівчинкою, інколи ходила до церкви, але навіть гадки не мала, що бачитиму Богородицю та розмовлятиму з нею, – розповідає пані Наззур під час зустрічі із сотнями християн у Львові. – Вчитися я не любила, тому, щоб не продовжувати студії, 18-річною вийшла заміж».
Обранець чорноокої красуні, Ніколя, деякий час жив у Європі, був дуже добрим душею, але ззовні серйозним та суворим, як усі чоловіки на Сході. Але щоразу, коли зустрічав Мірну, очі молодика світилися ніжністю, яка назавжди полонила серце сирійської юнки. Одружившись, Мірна та Ніколя мріяли про щасливе життя, багато дитячих голосів, що звеселятимуть ошатний будинок. Та все раптом дивним чином перевернулося.
Із чергової подорожі чоловік привіз додому невеличку репродукцію Казанської Богородиці, розміром 6 на 8 сантиметрів, яку придбав у храмі святого Олександра Невського в болгарській столиці Софії. Європейський подарунок поставили біля інших ікон. І мабуть, незабаром й не надто звертали б на нього увагу, якби не…

«Тут усе безплатно»

Після появи олії на образку про диво розповіли місцевому священику, той – єпископові. А вже через кілька днів до будинку родини Наззур почали сходитися сотні віруючих різних конфесій, неодноразово бачили там і мусульман.
Олія з образка текла вряди-годи, але молитва у домі не припинялася протягом 45 днів. Люди, які збігалися подивитися на диво, залишали в будинку чимало грошей, але Ніколя повісив на дверях табличку «Тут усе безплатно», адже брати кілька монет за те, щоб люди змогли доторкнутися до ікони чи помолитися, сирійській сім’ї видалося неймовірним гріхом. А людей із кожним днем більшало. І Ніколя часто не може пробратися у власний дім через великий натовп.

Як жити зі святою?

Дива й далі тривають. Тепер олія почала текти з рук самої господині будинку. Молоду жінку обстежують десятки лікарів із Франції, Німеччини, США, Норвегії, які, за результатами багатьох аналізів, стенаючи плечима, підтверджують, що виділення з рук Мірни – звичайнісінька оливкова олія. Пояснити чому, так ніхто й не може.

Жінка годинами молиться, але живе наче з тягарем. Її починають вважати святою, до неї звертаються з проханнями про молитву, чекають у черзі, аби торкнутися до рук із надією позбутися хвороб та зажити душевного спокою. Ніколя неабияк лякається. «Чи варто нам далі жити разом? – з острахом думає чоловік. – З дружиною коїться щось особливе, ніхто не може пояснити те. Зрештою, якщо Бог її обрав, то хіба я маю право мати з нею інтимні стосунки? Як жити далі зі святою?»

Із цими сумнівами він ділиться з одним священиком. Той спокійно відповідає: «Якщо Господь благословив ваш шлюб, то й живіть як подружжя». Незабаром у сім’ї Наззур народилися донька Міріам та син Жан, яких Мірна вважає своїм найбільшим благословенням.

Господній «телеграф»

Нарешті в родині настає спокій, але ненадовго. Одного дня перед Мірною з’являється Богородиця, Яка починає передавати через жінку свої звернення до світу. «Вона не схожа на жодне зображення у світі, – не приховуючи радості, розповідає пані Мірна. – Діва Марія смуглява, із добрим теплим поглядом. Є у Ній щось від кожної жінки у світі. Одягнена Пресвята Марія у біле плаття, блакитний пояс, шаль і щось на зразок накидки, а коли говорить, то ніби наповнює голосом усе, що оточує. Здається, увесь світ – суцільний звук».

Розмовляє Богородиця арабською, не раз називала Мірну своєю донькою. Під час видіння кілька священиків записують усе, що Мірна, наче телеграф, повторює за Пречистою. Особливо Діва Марія наголошує на збереженні та святості сімей. Та й сам факт того, що дива почали вершитися у будинку звичайного подружжя, за словами духовного наставника Мірни Еліаса Захляуі, є свідченням Божої опіки над родинами.

«Живемо для служіння людям»

Будинок Мірни й Ніколя вже давно перетворився на храм, куди можна прийти будь-коли. Під час свого візиту в Сирію 2001 року Мірну благословив Святійший Отець Іван Павло ІІ. Хоча пані Наззур каже, що її сім’я – найзвичайнісінька, а вона сама залишається вірною дружиною та лагідною матір’ю. Хоча іноді в домі Мірни усім просто хочеться побути на самоті й не слухати «особливих порад».

«Одного разу мила підлогу в будинку, – розповідає сирійка. – Кілька жінок, які були поряд, почали обурюватися, чому це я вмочаю свої мироточиві руки у відро з брудною водою. Відповіла їм, що й Богородиця не мала служниці в домі, а все робила сама. Я також з приємністю дбаю про свого чоловіка й дітей: варю, перу, прибираю, мию».

Чимало незручностей було через прочан і для дітей Мірни: вони не мали де вчити уроки, бо у всіх кімнатах молилися люди. Винахідлива донька Міріам не розгубилася. Узявши підручники, дівчинка прямувала до ванної кімнати. Син Жан до навчання був байдужим, чим завдавав неабиякої прикрості батькам. Та згодом виявилося, що у хлопця неабиякі здібності до програмування. Тепер він один із найкращих студентів в одному американському університеті. «Мій хлопчик дуже сумує за родиною, – каже пані Мірна. – Йому пропонують залишитися у США, але він каже, що після студій одразу повернеться додому, бо не може жити далеко від родини».

З 1989 року на тілі Мірни з’являються ще й стигмати. А у травні 2004 року пахуча олія потекла й з очей. Щоправда, рани на ногах, руках, боці та голові з’являються у Страсний четвер, в час, коли збігається святкування Воскресіння Господнього у православних та католиків. Отець Еліас каже, що це є Божий заклик до єдності церкви. Господь хоче, аби всі були єдині, а один із доказів Його любові до нас – історія Мірни Наззур.

Автор: Галина Плугатор
Джерело: Сім`я і дім