На Луганщині дві підліткові дворові команди грали в футбол на пустирі. Після гри доросліші школярі відвели у кущі 12-річного воротаря своєї команди, з вини якого, вважали вони, програли матч. За погану гру з хлопчика зняли штанці та... зґвалтували всією командою... Чимало таких страшних прикладів сексуального насильства над дітьми можна було почути під час семінару суддів України та Польщі, який провели у Львові з ініціативи Ради Європи та Національної школи суддів України. Хоча семінар призначався для слуг Феміди, розмови, що точилися між суддями і дитячими психологами, варто було б послухати й освітянам, вихователям, просто небайдужим людям...

Сексуальне насильство над дітьми має кілька соціальних зон. У 25 відсотках випадків дитина стає жертвою сексуального насильства чи розбещення від покидька, якого знала, – далекого родича, сусіда, двірника. У таких випадках психіка дитини страждає менше. Жертву насилля жаліють, вона не відчуває себе винною за те, що сталося. Злочин вона та оточення розглядають як нещасний випадок, про який варто якнайшвидше забути.

Набагато страшніших психологічних травм зазнають неповнолітні дівчатка, які стали жертвами насильства (як правило, групового) від своїх однолітків – десь на вечірці, шкільній дискотеці, у компанії однокласників. Бо, по-перше, дівчинка, яку зґвалтували кілька покидьків на чолі з коханим хлопцем, втрачає довіру до всього світу. По-друге, у злочині чимало знайомих, а іноді й батьки, звинувачують саме її. Один із суддів згадував процес, де потерпілою була школярка, яка поїхала з коханим хлопцем за місто на шашлики, де зазнала групового зґвалтування. Коли розповіла про своє горе батькам, ті почали докоряти: «Хіба не знала, навіщо їздять на природу? То чого поїхала?..». Під час судових процесів адвокати насильників полюбляють задавати жертвам знущань питання на кшталт: « А чого пішла до нього додому? А чого пила вино? А хіба не знала, що після цього станеться?». І дівчинка, яка вже зазнала психологічної травми, починає страждати ще більше...

Далеко не всі випадки сексуального насильства чи розбещення дітей, зауважують фахівці, стають відомі правоохоронцям. Все частіше такими жертвами стають діти від 3 до 7 років у власній родині. Здебільшого розбещують маленьких дітей вітчими чи коханці їхніх матусь. Покидьки чудово знають, що малеча думатиме, ніби над нею вчиняють якесь дійство, притаманне усім родинам. Тому нікому про це не розповідають, поки через якісь фізичні розлади не потрапляють до лікарів. Дівчата-підлітки також воліють мовчати про наругу, якої зазнали в сім’ї. Вони бояться зганьбити і себе, і матусю, й усіх родичів в очах оточення. То як дорослим – вчителям, вихователям, психологам дізнатися, що дитина зазнала сексуального насильства? Чимало дітей, зазначають психологи, після такої наруги замикаються в собі. У школярок можуть з’явитися дивні звички. Відповідаючи урок, скажімо, вони можуть совати уперед-назад стіл, біля якого стоять. Тривожним сигналом для дорослих має бути і те, що дівчинка починає боятися усіх чоловіків. З такими дівчатами, зазначалося на семінарі, краще працювати жінкам. Жінці-адвокатові та жінці-судді ці жертви насильства довірятимуть більше, ніж чоловікові у мантії. Дівчатка-підлітки, які зазнають сексуального насильства в сім’ї, зауважують психологи, можуть спеціально псувати зовнішність: дуже коротко підстригатися, одягати брудний незграбний одяг, надмірно вживати косметику. Вони це роблять для того, щоб викликати відразу до себе у ґвалтівника й таким чином позбутися його приставань. Іноді підлітки після зґвалтувань впадають у глибоке дитинство. Дівчинка-підліток починає тягати з собою до школи ляльок, одягати платтячка як у першокласниць, сюсюкати з однолітками, як у дитячому садочку. Така поведінка має бути тривожним сигналом для педагога.

Чимало судових помилок під час процесів над ґвалтівниками траплялися саме через те, що не знали судді підліткової психології. Хлопчик-підліток, якого зґвалтував якийсь покидьок, у суді може нахабно засміятися в обличчя судді, обматюкати свого й чужого адвокатів, поводитися вкрай виклично, впасти в істерику. Суддя через це почне сумніватися в правдивості його показань, не розуміючи, що це лише захисна реакція підлітка, який таким чином намагається захиститися від жорстокого дорослого світу...

Довідка «ВЗ»

Понад 100 тисяч українців за останні 18 років стали жертвами торгівлі людьми. У Європі Україна вважається джерелом, транзитним пунктом та країною призначення для чоловіків, жінок і дітей, яких незаконно перевозять через кордони з метою продажу задля комерційної сексуальної експлуатації та примусової праці.

У 2009 році українська міліція встановила 40 фактів торгівлі дітьми, 110 зґвалтувань неповнолітніх (з них – 50 дітей до 11 років), 46 епізодів статевих стосунків із неповнолітніми та 214 випадків розбещення дітей.

Наприкінці 2010 року в Україні 2258 дітей перебували під соціальним супроводом, їм надавалася допомога як жертвам насильства.

Автор: Омар Узарашвілі

Колаж Ігоря БОГДАНОВА

Джерело: Високий Замок www.wz.lviv.ua