Ваша святосте Патріярше Філарете!
          Блаженніший Патріярше Любомире Гузар!
          Преосвященні владики!
          Всечесніші отці!
          Шановний голово Українського інституту національної пам’яті!
          Український народе!

          У весняні дні 1933 року, коли вся природа пробуджувалася до нового життя, спричинена штучним голодом смерть в Україні косила щохвилини 17 українців, щогодини більше 1,000 українців, а щодня 25,000 українців.
          І все це відбувалося в урожайний рік у країні, знаній у всьому світі як житниця Европи.
          Жертвою нечуваного за своєю жорстокістю злочину — Голодомору 1932-33 рр. — стало близько 10 мільйонів українців.
          Найменш витривалими були старші люди і діти. Вони помирали прямо на вулицях. Восени 1933 року до школи не прийшло від 50 до 70 % українських школярів.
          Римський статут міжнароднього кримінального суду від 17 липня 1998 р. стверджує, що "геноцид" означає дії, що здійснюються з наміром знищити повністю або частково національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку шляхом вбивства членів такої групи; нанесення їм серйозних тілесних ушкоджень або навмисного створення важких умов життя, які б спричинили їхнє повне чи часткове знищення.
          На підставі цього статуту Голодомор є беззаперечно Геноцидом українського народу.
          Ще в 1944 р. д-р Рафаель Лемкін, знаний польський учений, автор терміну “геноцид” заявив, що Голодомор 1932-33 рр. був Геноцидом української нації та назвав чотири його етапи:
          “Перший удар спрямований на інтеліґенцію – мозок нації, – щоб паралізувати решту організму;
          Разом із цим ударом по інтеліґенції ішов наступ на Церкви, священиків і вище духовенство – душу України;
          Третє вістря совєтської атаки було спрямовано на хліборобів – велику кількість селян-одноосібників, хранителів традицій, фолкльору і музики, національної мови та літератури, національного духу України. Зброя, яку застосували проти них, є, мабуть, найстрашнішою – виморювання голодом;
          Четвертим кроком у тому процесі стала фраґментація українського народу шляхом поселення в Україні чужинців і водночас розпорошення українців по цілій Східній Европі. Таким чином була б знищена етнічна єдність та перемішані нації”.
          Відомий американський дослідник, Роберт Конквест, так сказав про причини Голодомору 1932-33 років:
          "Голод заплянувала Москва для винищення українського селянства як національного бастіону. Українських селян нищили не тому, що вони були селянами, а тому, що були українцями-селянами".
          Безпосередній очевидець терору голодом, італійський консул у Харкові, Серджо Ґраденіґо, у травні 1933 року передбачав, що Голодомор:
          “[…] спричинить колонізацію України переважно російським населенням. Це змінить її етнографічну природу. Можливо, в дуже близькому майбутньому не доведеться більше говорити ні про Україну, ні про український народ, а отже, не буде й української проблеми, оскільки Україна фактично стане частиною Росії”.
          Сталін саме цього і бажав. Це підтверджує його лист від 11 серпня 1932 р. до Лазаря Кагановича - секретаря Комуністичної партії, в якому він заявив, що:
          “Найголовніше тепер Україна. […] Якщо ми тепер не візьмемось за виправлення ситуації в Україні, Україну можемо втратити”.
          Тому він дав такий наказ:
          “Поставити собі за мету перетворити Україну в найкоротший термін у справжню фортецю СССР”.
          Цей лист явно вказує на наміри Сталіна знищити українську націю та цілком зрусифікувати Україну.
          Донедавна приховувані дані переписів населення України до і після Голодомору, офіційно засвідчили, що кількість населення України від 1926 до 1937 рр. скоротилася від 31 до 26 мільйонів (себто на 5 мільйонів осіб), у той час як кількість неукраїнського населення в Совєтському Союзі в середньому зросла на 17%. Це значить, що у 1937 році в Україні мало б проживати не 26, а 36 мільйонів українців. Таким чином, загальнолюдські втрати України за цей період становили 10 мільйонів українців.
          Ця статистика вказує, що большевицька влада дійсно втілювала в життя наміри Сталіна знищити українську націю.
          У 75-ту річницю Голодомору Світовий Конґрес Українців разом з секретаріятом президента України та Українським інститутом національної пам’яті провів Міжнародню акцію “Незгасима свічка”, яка від квітня до листопада 2008 р. пройшла у 33 країнах світу, в тому числі й у всіх 25 областях України. Ця акція стала важливим чинником у поширенні інформації про трагічну сторінку українського народу та у визнанні Голодомору Геноцидом українського народу на світовому рівні. Дотепер 14 держав світу визнало Голодомор Геноцидом українського народу, а саме: Австралія, Грузія, Еквадор, Естонія, Канада, Колюмбія, Латвія, Литва, Мехіко, Параґвай, Перу, Польща, Сполучені Штати Америки та Угорщина.
          Прикро, однак, що нова влада в Україні прийняла московську інтерпретацію Голодомору, заперечуючи його як Геноцид українського народу такими діями:
          • 25 лютого, якраз у день інавґурації президента Віктора Януковича з його веб-сторінки було вилучено розділ про Голодомор;
          • 27 квітня президент Віктор Янукович на засіданні Парляментської Асамблеї Ради Европи заперечив Голодомор як Геноцид українського народу;
          • 26 травня народній депутат Верховної Ради Василь Кисельов зареєстрував законопроєкт з пропозицією вилучити із статті 1 твердження про те, що Голодомор є Геноцидом українського народу, а
          • 29 травня міністер освіти і науки Дмитро Табачник заявив, що з освітніх програм буде вилучено твердження про те, що Голодомор є Геноцидом українського народу, а натомість буде подано, що це “загальна трагедія народів України, Росії, Білорусі та Казахстану”.
          Всі ці факти говорять про те, що сучасна влада та провладні політичні сили України іґнорують не тільки ряд беззаперечних доказів про Голодомор як Геноцид українського народу, якими є архівні матеріяли, свідчення очевидців та наукові докази українських і світових істориків, а також діючий Закон “Про Голодомор 1932-33 років в Україні” який стверджує, що:
          “Голодомор 1932-33 років в Україні є Геноцидом українського народу”.
          Також закон передбачає, що:
          “Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідности Українського народу і є протиправним”.
          У зв’язку з подіями, що пов’язані з новим запереченням Голодомору як Геноциду українського народу, Світовий Конґрес Українців розпочинає Міжнародню акцію “Свічка моління” з метою вшанувати пам'ять мільйонів невинних жертв та привернути увагу світової громадськости до справжніх причин цієї трагічної сторінки історії нашого народу.
          Сьогодні були посвячені та передані представникам різних областей України та української діяспори свічки моління, які до кінця листопада 2010 р. відвідають українські церкви і публічні місця в Украні та в державах проживання української діяспори, а також резиденції Европарляменту та Організації Об'єднаних Націй.
          Я закликаю всіх українців світу активно підтримати цей міжнародній захід своєю участю та цим самим не дозволити згасити свічку пам'яті мільйонів невинних жертв Голодомору 1932-33 років в Україні.
          Вічна пам’ять усім жертвам Голодомору-Геноциду українського народу.
 
 Джерело: http://www.homin.ca/index.php