КИЇВ. 19 січня 2010 року відбулася акція біля посольства Російської Федерації. Близько 40 антифашистів скандували гасла і тримали транспарант “Стас и Настя. Мы продолжим борьбу”. В ході акції було спалено імперський прапор, протестуючи проти імперської політики сучасної Росії, заснованої на пропаганді великодержавного шовінізму і тотальному контролі власних громадян. Також у такий спосіб антифашисти намагалась відмежуватись від проросійських шовіністів, які в Україні помилково асоціюються з антифашистами.

СІМФЕРОПОЛЬ. Місцеві антифа намалювали гігантське граффіті “Вместе против фашизма”, присвятивши його Стасу і Насті.

ЧЕРНІГІВ. Приблизно 40 антифашистів влаштували несанкціонований марш увечері, роздаючи листівки і скандуючи гасла.

ОДЕСА. Близько 20 антифашистів влаштували імпровізований “меморіал” з фотографіями загиблих під стінами Консульства РФ. Антифа роздавали листівки в центрі та у ВУЗах.

Рік тому адвокат і його колега-журналістка загинули від кулі професійного убивці прямо у центрі Москви посеред білого дня. Немає сумнівів, що причиною вбивства стала їхня професійна діяльність, яку вони обрали з метою захисту громадянських прав.

Вони не боялись критикувати зло, навіть коли його уособлювали військові, правоохоронці, неонацисти. Станіслав Маркелов вів боротьбу проти фашизму всіх відтінків. Він брався за небезпечні і непопулярні справи захисту від свавілля перевертнів в погонах, бандитів-забудовників під маскою бізнесу і відвертих ксенофобів. Він позиціонував себе як соціал-демократ, інтернаціоналіст і антифашист. Настя Бабурова, родом із України, належала до однодумців Стаса. Її ім’я вже вписане в літопис європейської журналістики фактом присвоєння курсу 2009-2010 років Вищої школи журналістики у Франції імені Анастасії Бабурової.

У якості виконавця фігурує неонацист Нікіта Тіхонов. Однак таке цинічне убивство можна здійснити лише заручившись підтримкою держави. Тому ми вважаємо, що смертний вирок борцям за правду було винесено у найвищих владних кабінетах.

Керівництво Росії є співучасником злочину. Саме держпосадовці повинні були опинитись на допитах, а деякі – на лаві підсудних. Ідеологія неонацистів відрізняється від владної лише радикальністю, а не сутністю. Саме за правління Путіна й Медвєдєва були прийняті жорсткі анти-міграційні закони, депутати із Держдуми (Курьянович, Міщенко, Жиріновський) відверто підтримували ультраправих, а десятки расистських убивств залишились не розкритими. 4 листопада 2009 р. практично під стінами Кремля відбувся концерт неонацистських рок-гуртів. З метою „наведення порядку”, влада запровадила всевладдя спецслужб, забороняла мирні демонстрації, переслідувала профспілки за „екстремістські” гасла. Компенсація приниження народу здійснюється в імперському дусі – за рахунок агресивної зовнішньої політики та втручання у справи інших держав. Все це сприяло тому, щоб населення співчувало убивці. Однак російська й міжнародна громадськість рішуче відреагувала на смерть антифашистів.

Станіслав і Анастасія жертвували своїм життям, щоб кожен їх співвітчизник міг вільно висловлювати погляд Вони віддали найцінніше, щоб підштовхнути кожного зробити хоча б крок заради припинення насилля. Їхнє вбивство – виклик проти соціальних активістів усього світу.

Фото з сайту  www.namarsh.ru