Автор: Ольга Бурда

Понад 500 000 українців щороку зазнають знущань та катувань з боку міліціонерів - підрахували українські правозахисники.

Вони запевняють, що міліціонери збиткуються майже над кожним, кого затримують та підозрюють у скоєнні тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

У міністерстві внутрішніх справ проблему визнають, але мають сумніви у тому, що у міліцейських відділках аж так масово порушуть права людей.

"Вибивання" зізнань

Целофанові кульки на голову для перекривання кисню – то лише невеличка частина із набору методів, якими, як розповів тезка одного з гетьманів України киянин Богдан Хмельницький, з нього вибивали в міліції зізнання у викраденні автомобіля. Хлопця, який вже третій рік перебуває під слідством, від подальших знущань під час допитів, як він каже, врятувала лише спроба самогубства.

Після того, як він, доведений до відчаю болем та приниженнями, збирався поквитатися з життям, тортури припинилися. Вийшовши на волю після заміни арешту на підписку про невиїзд, хлопець розпочав громадську діяльність на захист тих, над ким, як він упевнений, міліція продовжує знущатися, вибиваючи силою потрібні для слідства визнання.

Особливістю громадської організації Центр Захисту прав людини «Свобода», активістом якої є Богдан, він та його колеги називають те, що більшість із них знають про міліцейські тортури не з чужих слів, а самі пройшли через них.

І тому намагаються своїми занннями та свідченнями довести, що багато засуджених отримали великі терміни ув‘язнення, взявши на себе провину за чужі злочини – внаслідок знущань та катувань.

"Таких випадків дуже багато, коли людина засуджена, а за основу беруться свідчення, здобуті злочинним шляхом. Тобто, із застосуванням катувань, з застосуванням тортур. Це і справа Бондаря – людини, яку побили і так поперебивали руки, що він не може ні їсти, ні чогось іншого робити. Ми можемо згадати і справу Олександра Рафальського, засудженого до довічного ув‘язнення. Незважаючи на висновки Організації Об‘єднаних Націй про те, що саме факти катувань мали місце, все одно Рафальський відбуває довічне покарання," - каже заступник голови Центру захисту прав людини «Свобода» Андрій Діденко.

Боротьба за свободу

За статистикою правозахисників, середній людині вистачає півгодини міліцейських тортур, аби вона взяла на себе чужий злочин. Більшість із них, майже 90%, зізнаються упродовж однієї доби.

Родичі Олександра Рафальського розповідають, що навіть під тортурами він не взяв на себе чужу провину. Однак це не врятувало його від довічного ув‘язнення, яке геть змінило життя його матері Тамари Рафальської. Ще кілька років тому вона мала успішний бізнес, нині ж повністю присвятила себе правозахисту, аби допомогти таким, як сама.

Стукаючи - поки що безрезультатно - в усі владні двері, бореться за сина, але часами жалкує, що він не взяв на себе чужого злочину. Думає, може це врятувало б його від довічної в‘язниці.

Т.Рафальсьва: "Ми стільки намикались, що я вже сама була готова підписати ту явку з повинною і навіть зізнатися, що я – Бен-Ладен, якби вони попросили про це. На сьогоднішній день і син вже жалкує, що не підписав ту явку, тому що 9 років виїздити матері за сотні кілометрів до іншого міста… Сумки…торби…гоніння… Я вже не кажу про те, що робиться там, у тюрмі тій."

Міліція частково визнає вину

У міністерстві внутрішніх справ ставлять під сумнів твердження правозахисників про те, що міліцейські знущання є масовими, однак визнають, що проблема існує, і доказом того називають наявність у Європейському суді скарг від засуджених українців, яких, як вони стверджують, катували в міліції.

Європейський суд вже виніс кілька рішень, зобов‘язавши українську владу виплатити компенсації людям за завдану катуваннями та тортурами шкоду.

Радник міністра внутрішніх справ Костянтин Стогній каже, що нове міліцейське начальство, призначене менше, ніж півроку тому, вже оголосило війну знущанням над тими, хто потрапляє до рук тих, хто за посадою мусить охороняти права людей, а не порушувати їх.

Доказом того, що новий міністр серйозно взявся за ту справу, Костянтин Стогній називає арешти цілої низки міліцейських високопосадовців, запідозрених у причетності до катувань та тортур.

Буде краще?

"Службою внутрішньої безпеки порушені кримінальні справи і передані до прокуратури стосовно працівників, які зловживали службовим становищем і які підозрюються в катуванні людей. Міністр поставив задачу, аби не було ніяких чинів, які мали би право це робити безкарно. Про це свідчить хоча б те, що у прокуратуру передані матеріали на таких високопосадовців, проти яких раніше це не робилося," - каже радник міністра внутрішніх справ Костянтин Стогній.

Катування в українській міліції за словами Костянтина Стогнія – проблема давня, і існує незалежно від того, яка політична команда перебуває при найвищій державній владі.

І саме у частих змінах урядів радник міністра бачить головну причину того, що жодна з владних команд досі не змогла не те, що подолати знущання в міліцейських стінах як явище, а навіть засудити причетних до того явища саме за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає покарання за тортури та знущання, а не, як це часто буває, за службове недбальство.

Автор: Ольга Бурда
 Джерело: BBC Ukrainian