Хай буде смерть

У нашій країні в такий час свобода слова - це неприпустима розкіш. І дійсно, а навіщо рабам свобода, ще й слова? На хліб вистачає, а видовища ми по телевізору постійно дивимося, то одне продали, то інше збанкрутувало, залишається сидіти і чекати, коли ж у нас і хліб заберуть.

Слова словами, а утиски свободи я відчув на своїй шкурі ...
А починалося все більш ніж безневинно, ми з групою активістів Молодіжної європейської організації "Демократичний Альянс" з різних міст України зібралися в Харкові, щоб підтримати акцію протесту «Знищимо в Харкові сміття - зробимо кращим життя».

Розуміючи всю серйозність проблеми сміття, ми приїхали до Харкова, хоча це далеко не найбрудніше місто України, але треба ж звідкись то починати!? Нашою метою було донести до міської влади і комунальних служб, що не тільки ми, але жителі міста не задоволені роботою комунальних служб. Для цього ми вирішили збирати підписи, щоб згодом написати скаргу до міськради, а, як відомо, без розгляду вони не могли її залишити, тобто ми розраховували хоч на якусь реакцію.

Усе почалося 15 травня приблизно о 10.00. Ми, розгорнувши свої прапори і саморобні транспаранти з гаслами про чистоту міста, рушили по Харкову роздавати листівки, збирати підписи і просто висловлювати своє невдоволення. Пройшовши всього на всього метрів 100, нас зупинили два патрульні міліціонери і два майори, які у свою чергу явно були незадоволені нашою акцією протесту. Перед тим, коли наш представник харківської філії Демократичного Альянсу, подавав повідомлення про акції, йому сказали, що ця акція небажана, що Харків чисте місто і щоб ми краще прибрали у зоопарку.

Добре, ми б прибрали, але навіщо ж у такому разі громадяни здійснюють комунальні платежі і платять податки? Ми не звернули особливої уваги на це «попередження», документи подані - можна йти!

Але не тут-то було, нас зупинили, і чому  - так толком не пояснили. Хлопця, який подавав повідомлення про акції протесту, відвели убік майори і почали допитувати, записувати паспортні дані і складаючи протокол про непокору правоохоронним органам.

Трохи згодом під'їхав ще один майор і підполковник. Всі ці баталії знімалося на камеру, яку згодом відібрали три майори і стерли все, що було на ній записано. На моє запитання, чому нам не дають продовжувати акцію, адже не було заборонено, а всього лише не рекомендовано, майор відповів, що не рекомендовано і є заборонено!

У допит хлопця якого подавав повідомлення, втрутився голова нашої організації який до цього стояв трохи осторонь, для того щоб ми самі спробували захистити свої права, у нього теж узяли паспортні дані, згодом й він теж був звинувачений у непокорі правоохоронним органам.
Весь цей час дві дівчини не переставали збирати підписи про те, що люди не згодні з тим, як прибирається місто, що лише центральні вулиці чисті, що не вистачає сміттєвих бачків та урн. Люди із задоволенням підписували, навіть два міліціонери, що проходили неподалік  підписалися під цим!

Поки вся процесія стояла, два патрульних не відходили від нас, загороджуючи дорогу. Коли ми спробували з'ясувати їх чин і прізвища, він відповіли, що не збираються нічого говорити і що ми тут ніхто, тоді ми попросили їх документи, на це прохання вони відповіли злагодженим мовчанням. Коли ми намагалися сфотографувати на телефон патрульних, вони дуже бурхливо реагували, кажучи про те, що нібито у відділку лежить заява про зникнення саме такого телефону на який ми їх фотографували!

Цим вони не обмежилися, ще вони порвали один з плакатів, зняли силою прапори і штовхнули дівчину, яка просто стояла, керуючись тим, що вона надто близько підійшла! Нам ще погрожували тим, що заберуть у відділок, якщо ми не припинимо. З усіх представників влади представився (і вів себе адекватно) лише підполковник. Він роз'яснив, що якщо ми не хочемо всі поїхати до відділку, то нам краще згортатися, це він зробив дуже чемно і дав зрозуміти, що нагорі дуже не раді такій самодіяльності!

Главу нашої організації й хлопця, який подавав повідомлення про акції, посадили в машину і відвезли у відділення. Ми ж, вирішивши не кидати своїх у біді, пішли за ними у відділок, по ходу телефонуючи знайомим юристам. Прийшовши до відділення, ми почали скандувати, щоб випустили наших друзів. Міліціонери визирали з вікон, посміхалися і говорили, що їх скоро випустять.

Коли випустили наших друзів, вони розповіли нам, що звинувачення їм так толком і не придумали. Дільничний, який брав у них заяви постійно дзвонив комусь з вищих і питав, за якими статтями вони звинувачуються. Але всі названі статті лише побічно стосувалися того, в чому їх звинувачували.

Пізніше ми дізналися, що в міліцію дзвонили і заступники депутатів, і журналісти, розпитуючи про те, що сталося і що буде із затриманими.

Сама по собі акція не дала б того ефекту, який вона отримала зараз, і в цьому допомогла наша доблесна міліція. Гряде час поневолення, я не підтримую будь-яку політичну силу, але можу сказати з упевненістю, що все, що відбувається, буде направлено на сковування народу.

Будуть гоніння і переслідування, цього не уникнути, але давайте бути патріотами, якщо не для себе, то хоча б для наших дітей!