Автор:  Максим Воробей 

Становище України у складі СРСР за хрущовської доби влучно визначив Борис Левицький фразою "друга серед рівних". Дедалі більше фактів указувало на те, що між Кремлем і Києвом виникло негласне порозуміння, за яким українцям за підтримку та співпрацю пропонувалася роль молодшого партнера в управлінні радянською імперією. Росіяни, звісна річ, були старшими партнерами.

У 1954 році з метою відзначення російсько-українського партнерства по всьому Радянському Союзу з надзвичайною помпезністю були проведені святкування трьохсотої річниці Переяславської угоди. На додаток до численних урочистостей, міріадів публікацій та незліченних промов ЦК КПРС обнародував тринадцять "тез", у яких доводилася непохитність "вічного союзу" українців із росіянами. Щоб підкреслити ті великі переваги, що їх приніс Україні союз із Москвою, святкування річниці Переяслава увінчав акт передачі Криму від Російської Федерації Україні - як "свідчення дружби російського народу"

Але кримський  "подарунок" був не таким доброчинним актом, як спочатку здавалося. По-перше, оскільки півострів був історичною батьківщиною кримських татар, що їх вигнав Сталін під час Другої Світової війни, росіяни не мали морального права дарувати, а українці приймати цей дар.

По-друге, через наближеність та економічну залежність від України Крим природно утримував з нею сильніші зв'язки, ніж з Росією. Нарешті, приєднання Криму звалило на Україну ряд економічних і політичних проблем.

Депортація татар у 1944 році спричинилася до економічного хаосу в регіоні, й компенсовувати втрати довелося з київського бюджету. Ще важливішим було те, що за даними перепису 1959 році в Криму проживало 860 тисяч росіян і лише 260 тисяч українців. І хоча після 1954 року Київ намагався переселити до цього регіону українців, росіяни, багато з яких агресивно відкидали усяку форму українізації, лишилися тут переважною більшістю. В результаті кримський "подарунок " помітно посилив присутність росіян в Українській республіці. В цьому розумінні він, без сумніву, став належним відзначенням Переяславської угоди.

 Як би там не було, але на сьогоднішній день Крим є невід'ємною складовою України, і найбільше мене дратує те, що навіть у третьому тисячолітті Росія не може позбутися своїх великодержавницьких планів щодо України, і починає використовувати АР Крим як засіб впливу на нашу Батьківщину. Ситуація з Чорноморським флотом скоріше нагадує суперництво між меншим та старшим братами. Старший подарував іграшку меншому, проте при цьому постійно про це нагадує і погрожує її привласненням... Хотілося б, щоб стосунки двох держав все менше нагадували дитячі забавки...

Автор:  Максим Воробей