Неупереджений погляд на справу Дем`янюка

Автор: Марта Онуфрів

"Я боюся, що судова справа виявила всі ознаки расової й політичної помсти", – лорд Томас  Деннінґ, довголітній суддя карного суду в Лондоні, член Верховного суду Палати лордів Великої  Британії.  Узятися до написання статті авторку змусили різні небилиці, які кружляють в Україні навколо Івана Дем`янюка: "нацист", "розплата за минуле", тощо. Звісно, цими ярликами деякі українські  журналісти хочуть прикрити свою дрімучу некомпенентність, а то й непрофесійність.

Скажу, що мені довелося знайомитися з багатьма матеріалами справи Дем`янюка, опрацьовуючи  їх. У 1992, коли цьому українцеві, слідом за нацистським злочинцем, організатором концтаборів  Айхманом, загрожувало повішення, мені вдалося передати в Україну декілька примірників мого  друкованого на машинці рукопису під назвою "Судилище триває".

І тоді справа Дем`янюка заполонила сторінки багатьох газет, ставши знаною українській  громадськості. Слідом виник Комітет на захист Івана Дем`янюка, який очолив журналіст, борець  за права української національної церкви Кательницький.

Урешті було видруковано моє "Судилище триває" ("Каменяр", Львів, 1995), в якому тезисно  викладено причини виникнення цієї скандальної історії та перипетії навколо неї.  У післямові, зокрема, наголошувалося: "На жаль, через незорганізованість і недієвість  провідників української діаспори СКВУ (Світового Конґресу Вільних Українців), а згодом через  невизначеність позицій вищих урядовців України, справа Івана Дем`янюка не стала тим  поворотним моментом, який зупинив би нагнітання у світі антиукраїнської істерії".  Підтвердженням останньої тези є новий виток судової розправи над нещасним 89-річним старцем.

Звідки ростуть в історійки ноги

У 70-тих роках минулого століття перед спецслужбами "імперії зла" було поставлено специфічне завдання: на міжнародному рівні дискредитувати національно-визвольні рухи народів, поневолених Совєтським Союзом.

Підтвердженням цього є пошуки так званих воєнних злочинців здебільшого серед українців,  естонців, литовців, латвійців. Ізраїль мав свої інтереси: гучним процесом нагадати світові про  Голокост, побіжно виховуючи молоде покоління в патріотичному дусі, підтвердити доцільність  жорстокої політики на зовнішньому відтинку тощо.

Німеччина ж прагнула (й прагне далі) підтримувати дружні стосунки зі США, навіть ідучи на руку  усіляким збурювачам зі скандальною репутацією.  До політичної оборудки підключилися не тільки зловісний КҐБ, посольства СССР у різних країнах,  Центр Шимона Візенталя, міжнародні прокомуністичні організації (спонсоровані ЦК КПСС,  зокрема Товариство об`єднаних українців Канади, ТОУК), але й новостворені на  північноамериканському континенті урядові структури, завданням яких було пошуки нацистських  злочинців –ОеСАй (1979, Бюро спеціальних розслідувань, США) та комісія Дешена (Канада).

Дружній хор цього різношерстного зборища в унісон підтримували відомі газети "Ізвєстія",  "Молодь України", "Нью-Йорк Таймс", "Нью Дейлі Стар", "Торонто Стар" та інші. Центр Візенталя разом із провідниками прокомуністичних організацій (були на службі в КҐБ)  постачали посольства СССР довжелезними списками переважно українців, підозрюваних у  скоєнні воєнних злочинів. Для прикладу, на Канаду в час "пік" назбиралося аж 1179 українських  "злочинців", в основному –вояків дивізії "Галичина".

Цікавим є той факт, що в тодішній галасливій пресі не промайнуло жодної згадки про армію  генерала Власова, яка не тільки коляборувала з нацистами, але й брала участь у придушенні  Варшавського повстання.  Не менш цікавим є й те, що у зборі матеріалів проти українців, запідозрених у співпраці з  нацистами, ОеСАй не тільки тісно співпрацювало з КҐБ, але його працівники офіційно  здійснювали поїздки по підсовєтській Україні. Певну зловісну роль у цій міжнародній політичній   змові відіграли й спецслужби Ізраїлю, тобто Моссад.

Дем`янюк – злочинець, чи жертва міжнародної змови?

Уперше в поле зору каґебістів потрапив Дем`янюк у 60-тих роках минулого століття, коли його  мати, маючи вістку від Івана зі США, відмовилася від пенсії, яку отримувала по ніби загиблому  синові.  Реакція КҐБ не забарилася: почалися переслуховування, а під час відвідин вилучили з родинного   альбому знімки Івана. У 1975 році редактор комуністичної газети в Нью-Йорку Ганусяк передав  імміграційній службі списки 70 українців, що "співпрацювали" з нацистами, серед яких був  Дем`янюк.

Уже в 1981 в США розпочалася судова розправа, де українцеві висунули звинувачення в тому, що  він ніби був садистичним охоронцем "Іваном Грозним" в концентраційному таборі в Треблінці,  Польща. В тому ж році його позбавили американського громадянства.  Звісно, вирішальну роль зіграла каґебістська фальшивка-посвідчення про закінчення ним курсів  табірних охоронців, рівно ж –недостовірні особисті дані при заповненні документів для в`їзду до  США.

Прикро, але нині, як і в 80-ті роки минулого століття, американська влада не хоче усвідомити  ганебної підступності ялтинських домовленостей: насильній репатріації на "родіну" підлягав кожен,  хто на 1 вересня 1939 року знаходився на території Совєтського Союзу.

А це означало, що уціліти від примусового повернення в СССР, тобто не потрапити в концтабори,  міг лише галичанин або той "східняк", який подав місцем свого народження будь-який населений  пункт Галичини.  Отже, Дем`янюк, совєтський військовополонений, вояк запасних українських частин для влиття в  армію Власова, поселенець одного з пересильних українських таборів вибрав останнє...

У 1985 році американський суд вирішив видати Дем`янюка Ізраїлю, відтак його перевезли до  ізраїльської тюрми суворого режиму поблизу самого Тель-Авіву, де він перебував майже 8 років.  Його звинуватили в наступних злочинах: проти людства, проти євреїв, а також у воєнних злочинах  проти переслідуваних.

Показове політичне судилище тривало 15 місяців, а 92 судові засідання відвідало 800 тисяч  ізраїльтян.  Із метою помочі родині Дем`янюка, українці США й Канади створили спеціальний Комітет, який на  судові витрати зібрав 1 мільйон доларів (за сьогоднішніми мірками це 10 мільйонів доларів). Зокрема до захисту на суді залучили відомого історика, графа Толстого (Велика Британія),  професора лондонського університету Ґрента, експерта людської пам`яті Ваґенара,  професора-експерта зі судової антропології Ісчана (США), графолога Флина (США), професора  Каліфорнійського університету Причард (США), спеціаліста по достовірності документів Робертсон (США). Усі вони засвідчили, що посвідчення є підробкою.

Дещо пізніше авторитетні експерти ФРН побіжно підтвердили наступне: посвідчення має ознаки  фальшування, а також масу відхилень від обов`язкових на той час канцелярійних тонкощів. Але головний прокурор Ізраїлю Шакед не взяв до уваги жодних доказів цих наукових світил,  оскільки, мовляв, "ми базуємося на власних експертизах і вважаємо їх переконливими".

А ось цитати, які допоможуть відобразити атмосферу судилища в Ізраїлі: "Хоч суд над Айхманом  був наявним і голосним, але про нього вже забули. Ми потребуємо Дем`янюкового суду, щоб  пригадати минуле нашим людям і цілому світові. З цим процесом Голокост знову стане дійсністю",  –колишній суддя Терлов.

"Підсудний... був пізніше призначений, разом з іншими українцями, на службу в екстремістському  таборі в Треблінці"; "нацисти знайшли спільність інтересів з частиною населення, окупованих  територій в Польщі й на території Росії (під частиною Росії розуміють Галичину – заувага автора)",  –із акту звинувачення Дем`янюкові, висунутому ізраїльським судом.

Варто наголосити на тому, що в цьому багатосторінковому документі понад сто разів вжито  словосполучення "охоронці-українці", тобто на українську націю покладено збірну відповідальність  за частину злочинів, учинених упродовж Другої світової війни.

Утім, на захист Дем`янюка стали або висловили своє критичне відношення до судилища в Ізраїлі видатні особистості: суддя-лорд Деннінґ, історик Толстой; республіканець Бюкенен, професор  Ваґенар, адвокат Вольф; письменник Рульман (Німеччина); журналіст Вордінґтон (Канада);  дослідник єврейської історії, доктор Окунєва, колишні судді Коган та Ейтан, письменник Еврон  (Ізраїль) та інші.

25 квітня 1987 Дем`янюкові винесено судовий вирок: смерть через повішення. Утім, 29 липня  1993 під тиском світової громадськості, а також через відсутність доказового матеріалу  Верховний суд Ізраїлю звільнив оскарженого з-під арешту.

Він повернувся до США, в 2001 йому відновили американське громадянство. Однак наступного  року почався новий відлік переслідувань: знову позбавили громадянства, мотивуючи тим, що є  нові докази перебування охоронцем у концтаборах, а також вирішили депортувати зі США через неправдиву інформацію, надану імміграційній владі країни.

Наразі ОеСАй не здає своїх позицій, а навпаки –хоче довести потребу в собі. Свідченням є те, що  минулого року чиновники Центрального відомства Німеччини заявили: вони мають нові докази, що  Дем`янюк був охоронцем у таборі Собібор (Польща), особисто супроводжуючи євреїв до газових  камер.

Слідом німецька влада видала ордер на арешт Дем`янюка, накидаючи йому звинувачення у  причетності до знищення 29 тисяч осіб у трьох нацистських концтаборах на території Польщі. Прикметне, що це звинувачення висунуто всупереч даним Польського інституту пам`яті, який  заперечує наявність документів про Дем`янюка як охоронця таборів Майданека, Собібора,  Треблінки.

Прикро, але через зміну поколінь українська спільнота Канади й США втратила інтерес до цієї  політичної розправи, тож нині оскарженого в нових злочинах Дем`янюка окрім його родини нема  більше кому підтримувати.

Випадковість чи розправа над оборонцями Дем`янюка

Багато чого у справі не піддається логіці. Мабуть, кількість трагедій з оборонцями Дем`янюка  підтверджують виняткове значення цієї справи для гравців на міжнародній шахівниці. Однак про трагічне: через суди зазнав фінансового краху історик Ніколай Толстой, республіканець  Патрік Бюкенен вимушено зняв свою кандидатуру на президентських виборах США,  доктор-історик Руф Окунєва, разом зі своїм хворим сином, заледве вціліли, втікаючи з Ізраїлю.

Після загадкового падіння з багатоповерхівки загинув колишній ізраїльський суддя Дов Ейтан,  мало не осліп від вихлюпнутої в очі кислоти ізраїльський адвокат Дем`янюка Йорам Шефтель. Експерт Аніта Причард зробила спробу покінчити життя самогубством. Здійснено ритуальне  вбивство голови Комітету захисту Дем`янюка в Україні Володимира Кательницького (36 ножових  ран) та його старої матері (київська міліція зробила все, щоб ці два жахливі вбивства відійшли в  небуття нерозкритими).  Стає моторошно...

На жаль, тільки платники податків США можуть вирішувати, чи потрібна їхній країні, особливо в час  економічної рецесії, структура ОеСАй.

Автор: Марта Онуфрів, журналіст, Торонто, для УП
 
Джерело: http://www.pravda.com.ua/news_print/2009/3/24/91915.htm