•  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
Христос Раждається
Поділитися
Надіслати друзям
Пошук на сайті
Як опублікувати статтю
Пошук у мережі
adsense_left

youadhere

Статистика сайту
Ви відвідувач▲з 2009-01-14
Link Exchange
Головна стаття

Увага! Розпочався Kонкурс 2012 «Напишіть, щоб виграти»

(грошові призи)

Шановні автори та користувачі сайту Статті та блоги! З 1-ого січня 2010 року ЕzReklama проводить щорічний конкурс на сайті stattitablohy.ezreklama.com. Stattitablohy.ezreklama.com – це веб-каталог безкоштовних статей та блогів, написаних українською мовою, aвтори яких бажають поділитися своїми знаннями, поглядами та досвідом із користувачами цього сайту. Мета цього конкурсу – виявити та допомогти прихованим талантам. Конкурс проводитиметься на сайті stattitablohy.ezreklama.com. У конкурсі можуть брати участь особи з будь-якого куточку світу, які досягли 18-річного віку. Нехай щастить!

Умови та правила конкурсу читайте тут!

Результати конкурсу 2011 "Напишіть, щоб виграти"

Шановні користувачі та дописувачі сайту Статті та блоги!

Дуже дякуємо учасникам та всім, хто їх підтримав.

Отже, перелік конкурсних статей: Читайте тут!

Безкоштовна Панель для реклами

Підключення безкоштовне! Панель складається з URL посилань, які вказують на різні веб-сайти. Назва та URL посилання до веб-сайту дозволяє просувати Ваш сайт і збільшити відвідуваність. Ви просто додаєте назву вашого веб-сайту та його URL- адресу, а потім натискаєте на червону кнопку Plug. Зворотнього посилання не потрібно. Пам'ятайте: останній підключений сайт виштовхує перший, тому заходьте на наш сайт частіше, щоб перевірити, чи Ваша кнопка все ще знаходиться на Панелі. Кількість доступних місць обмежена.

Лист-звернення до голови Львівської обласної ради п. О. Панькевича з проханням зачитати на найближчому засіданні обласної ради

Президія Української Вільної Академії Наук (УВАН) у Канаді звертається до Вас, голови Львівської обласної ради, в справі нашого члена, Тараса Шаха, довголітнього директора, вчителя історії та будівничого середньої школи ім. Уляни Кравченко м. Бібрки Перемишлянського р-ну Львівської обл, який, серед неясних нам обставин і всупереч його фаховим адміністративним і педагогічним кваліфікаціям та загальній громадській пошані, у серпні цього, 2011 року, був усунений з посади директора й учителя цієї ж школи.

Читайте тут!

Українські коляди, щедрівки і т щ

Це збірка відео кліпів українських колядок, щедрівок і вертепів.

Співпраця продовжується

Головна стаття

Ім’я професора Станіслава Пономаревського, голови Фундації доброчинних громадських ініціатив «Україна-діаспора», добре відоме не тільки в Чернігові та за його межами, а й серед української громади м. Вінніпеґ. Та особисто познайомитись з ним ми мали можливість лише недавно, коли на офіційне запрошення Манітобського університету він на початку червня цього року відвідав наше місто. (Відео і фото )
Читати повністю, клацніть тут!

Заголовок, ім`я автора, зміст і лінк до Вашої статті або відео може бути виділений тут. $5/мic. Звертайтесь до admin@ezreklama.com

Банер реклама 1

ГЕТЬ ВІД КИЄВА!

Опубліковано: 2008-11-17 11:23:51

ГЕТЬ ВІД КИЄВА!

 

Сьогодні ж, на сімнадцятому році української незалежності, кожна людина з «українською душею», із західною орієнтацією і відчуттям справедливості/несправедливості повинна усвідомити, що роль «малої Москви» відіграє Київ.

Приблизно 80 років тому Микола Хвильовий сформулював гасло «Геть від Москви!» Те, від чого пропонував утікати Хвильовий, нині квітне з новою силою із центром у столиці незалежної України.

Микола Хвильовий не був українським націоналістом. Він був переконаним комуністом і росіянином за походженням. Натомість у душі він був стоп'ятидесятипроцентним українцем, західником за цивілізаційною орієнтацією і людиною із загостреним відчуттям несправедливості.

Сьогодні ж, на сімнадцятому році української незалежності, кожна людина з «українською душею», із західною орієнтацією і відчуттям справедливості/несправедливості повинна усвідомити, що роль «малої Москви» (вислів М.Мариновича) відіграє Київ. Саме Київ є тим осередком політичної неповносправності, культурної другосортності і соціальної несправедливості, котрі розповсюджуються на всю країну, роз'їдаючи як іржа фундаменти незалежності та соборності, а заодно й позбавляючи шансів на процвітання та збереження самобутності різних регіонів, які в складі України досі почуваються, як «не у себе дома».

Відчуття відчуження столиці від країни зростає у багатьох людей або під час відвідин Києва, або після перегляду телевізійних ток-шоу за участю представників еліт - політичних, бізнесових чи культурних. Навіть людина, невтаємничена у залаштункові справи публічно-політичного театру, може собі пояснити це відчуження щонайменше у трьох аспектах: культурному, моральному і соціально-економічному.

Культурний аспект

Хвильовий досконало розумів, що асиметрична перевага російської культури над українською в Україні закріплює її колоніальний статус і не дає їй «виявити свій національний геній». Домінація однієї культури над іншою в межах певної держави забезпечується кількістю та активністю носіїв однієї з цих культур. Говорячи про культуру, звичайно, маємо на увазі ширший контекст: культура мови, політична культура, стандарти співіснування в одному суспільстві тощо. У всіх цих аспектах культура в столиці України формується відповідно до «маломосковського» взірця. В основі гасла «Геть від Москви!» лежала необхідність «дерусифікації робітництва» та нейтралізації «російського міщанина», котрий був «головною перешкодою до дерусифікації робітництва». Однак українська столиця і нині не лише не справляється з цим завданням, але чимало спричиняється до русифікації всіх тих заробітчан, що їдуть до Києва з україномовних регіонів. Пересвідчуюсь в цьому щоразу, коли їду зі Львова, Івано-Франківська чи Чернівців і спостерігаю, як ці люди стають «російськомовними» на залізничному чи автобусному вокзалах столиці. Я їх розумію - у Києві можна доробитися, але для цього треба прийняти його правила гри. Столиця платить не тільки за професійність, але й за лояльність.

Так, їхнім головним працедавцем є російськомовний міщанин. Можна його назвати й «російським», якщо взяти до уваги, що світогляд його формувався на основі російської культури й історії, що нині він життя сприймає крізь призму російських телесеріалів, а культурне дозвілля проводить здебільшого на концертах чи спектаклях російських артистів. Заради справедливості треба відзначити, що цей міщанин часто не є ворожим до всього українського. Просто йому так (по-російськи) зручніше. А психологічна зручність і комфорт столичного міщанина - це «святість», на котру не можуть зазіхати ніякі провінціали.

Тут важливо підкреслити, що значну частину столичного міщанства становлять сім`ї та оточення народних депутатів та депутатів місцевих рад, урядовців та службовців різного рівня, бізнесменів і «пролетарів культурної сфери». І навіть, коли частина з них в силу службових обов'язків чи суспільно-політичної доцільності є україномовними і носять вишиваночки, то за способом мислення і поведінки вони теж є носіями «маломосковських» взірців. Вслід за Хвильовим, можемо констатувати і нині: «Без російського диригента наш культурник (додаймо й політика, урядовця, бізнесмена - В.П.) не мислить себе. Він здібний тільки повторювати зади, мавпувати».

Моральний аспект

Київ є страшно космополітичним містом, не зважаючи на зосередження в ньому центрів головних політичних сил. Зовні може видатися, що непримиренні політики різних орієнтацій готові горло перегризти за збереження пам'ятника Леніну, чи встановлення пам'ятника Бандері; за впровадження другої державної чи зміцнення статусу української; за вступ до НАТО чи визнання незалежності Південної Осетії і т.д. Насправді ж тут усім все «до лампочки». І саме цю атмосферу політичного цинізму дуже швидко вловили всі інші прошарки столичного населення і реалізують її відповідно до «табеля о рангах». Публічна риторика - це одне, щоденна дійсність - інше. Головне правило комфортного співіснування: «все до лампочки».

Окрім «бізнесу», звичайно. Здаля від телекамер політики сходять із різних ідеологічних платформ і стрункими рядами йдуть до супердорогих ресторанів, штовхаються в «бутіках» із модним барахлом і взуттям, вихваляються один поперед одного найновішими моделями недешевих автомобілів. Життя поза столицею (а столиця - це для них і заміські дачі, звісно) для них має лише ту цінність, що там живе їх електорат, звідти надходять податки і «гінці» везуть хабарі.

У Києві стає все тісніше. Улітку зареєстрували мільйонний автомобіль, хоч жодного нового моста чи окружної дороги ще не запустили. Зранку, в обід і увечері проїхати в центральній частині міста складно, або й неможливо. А якщо врахувати культуру поведінки, то коли не можна проїхати, то й пішоходові пройти не легко. Чистого повітря і місць для активного відпочинку стає все менше, бо паркові зони і спортивні майданчики забрали під забудову. Забудовницька піхота - переважно заробітчани з регіонів - швендяють по вулицях, п`ють пиво на лавочках, створюють штовханину в метро і дають виручку маршрутникам, котрі, у свою чергу, створюють загрозу на дорогах для дорогих престижних автомобілів. Щось із цим, явно, потрібно зробити. А оскільки добробут столичного міщанина турбувати не можна, то єдиним способом хоч якось розвантажити проблему залишається відбити бажання провінціалам їхати до Києва (без його Києва потреби).

У відповідь на ці запити столичних «олімпійців», команда столичного мера Леоніда Черновецького вийшла з кількома цікавими ініціативами. Спочатку вони пропонували змусити всіх приїжджих реєструватися (так, як це робиться у Москві). Потім передумали і вирішили, що треба усім киянам роздати особливий документ - своєрідний «паспорт киянина», який давав би йому права і забезпечував можливості, недоступні для чужих. У міжчассі виникла ще одна ініціатива, яка передбачала не впускати до міста автомобілі з некиївськими реєстраціями, або пускати їх за додаткову плату. Котру з них втілять у життя і чи з`являться нові ініціативи, мабуть, згодом дізнаємося. Але навіть уже програма мінімум виконана: усі ми вловили сигнал, що в столиці ми є небажаними гістьми, яким без спеціального запрошення їхати туди не треба. Хіба що везти «дари», погоджувати «відкати», чи помахати прапорами і покричати «ганьба».

Соціально-економічний аспект

Про «економічну справедливість» ми думаємо, коли запитуємо себе - звідки береться ця київська розкіш і ціни? Всі ці «Бентлі» і «Хаммери», «Луї Віттони» і «Бріоні»? Київ, що заробив на все це міськими підприємствами промисловості, науковими розробками, міжнародними портами чи світовими банками? Ні, звичайно. Багатство Києва - це вбогість країни. Хай цифри називає той, хто знає - скільки грошей іде до центрального бюджету з регіонів, а скільки повертається; скільки центр збирає податків, а скільки віддає ПДВ; скільки регіональних ініціатив померло через столичну корумпованість тощо.

Чому Київ спускає своїх чиновників у перспективні регіони - можуть запитати представники місцевих еліт. Що робили на відповідальних посадах у Криму закарпатський міліціонер чи вінницький екс-комсомолець, близькі колись до Ющенка? Чому земельними ресурсами багатої на курорти Львівщини завідує людина, заслана із середовища Тимошенко? Ці люди компетентніші, чи може чесніші від місцевих кадрів?

Чому фірми зі Сходу і Центру країни, що приїхали усувати наслідки останньої повені в карпатському регіоні, є непідзвітними місцевим органам влади, які не мають змоги впливати на халатність і злодійство працівників цих фірм? Як добитися правди батькам покалічених неякісними щепленнями вінницьких дітей? Бюджетні кошти з великою переплатою осіли на рахунках столичної фармацевтичної фірми, область отримала у наказовому порядку небезпечний продукт, але проблема фактично отруєних школярів дісталась у спадщину батьків і місцевої влади. Хто за це відповість?

Напевне не столиця. Бо над Києвом - безсовісним і безвідповідальним - немає нині пана, судді чи й морального авторитету. А до самостійного управління великою і різноманітною державою наші еліти виявилися неспроможними. І як писав Іван Дзюба в «Зеркале недели»: «И нет необходимости доказывать, насколько актуально предостережение Хвылевого от «малоросійства» и «хохляцтва», от загипнотизированности «московским диригентом», от инерции многовекового самодовольного и агрессивного рабства».

Так це та загроза, котра не дає Україні стати нормальною державою, в якій кожен її громадянин почував би себе відповідальним за власну долю.

На завершення

Риба гниє з голови. Якщо зігниє столиця, зігниє й держава. Нині Київ визискує регіони так, як вважає за потрібне, оскільки не відчуває суттєвого спротиву. На цей спротив прийшов найвищий час. Поки Львів, Донецьк, Сімферополь чи Харків не скажуть в один голос «Досить!», Київ сам не зміниться. Але цю силу потрібно продемонструвати.

Сильний спротив самобутніх регіонів (а не «русинський сепаратизм» закарпатців) можливий тільки у випадку, коли в регіонах з`являться потужні суспільно-політичні рухи, не рахуватися з якими буде неможливо. Києву треба дати зрозуміти, що це не він Україна, а всі ми.  

Сильні регіони - сильна держава. Ось гасло для порятунку. Це наш «месидж». Звернімося до Києва, дещо видозмінюючи гасло Хвильового:

«Чуєте, москвофіли з київських (в оригіналі з московських - В.П.) задрипанок, чого ми хочемо?»

 

Володимир Павлів  для ZAXID.NET

http://www.zaxid.net/article/27741/

10.11.2008 08:19

magic supplies
Free Hit Countersstats
magic supplies
 
Заява Редакції

Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Реклама
Інструменти
ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ
Пиши українською
Тут спілкуються українською Чак Норрис
Ірина Фаріон. Рідна мова
adsense_right
Різне

Наші віджети

ViewMy Stats
Aвтор
 
Л Зубкова
Статті: 14
Anti Spam *}