Опубліковано: 2010-05-08 00:35:25

Автор: Михайло Притула

Гамбіт - це така комбінація в шахах, коли жертвують фігуру, щоб виграти партію.

Як зробити об'єктивну аналітику? Дуже просто. Ви маєте знати, що вам за цю аналітичну роботу ніхто, ніколи й ні при яких обставинах не заплатить. Більш того - ви маєте пам'ятати, що з вашими висновками не погодяться й будуть вас критикувати. І ніхто з осіб, наділених сьогодні владою, чи тих, хто називає себе опозицією, не скористається вашою роботою.

Тоді досягнуті вами результати будуть більш-менш об'єктивними. Рівно настільки, наскільки дозволить природа людського розуму.

То ж ця стаття - винятково для людей, які мають здоровий глузд, і планують своє майбутнє, або мають намір його змінити.

Особисто для мене майбутнє України стало таким очевидним, як доля дівчини в короткій спідничці, яка напідпитку повертається з танців о 2-й годині ночі темною вулицею. Я намагався прибрати це марення, але подальші події свідчать - зґвалтування неминуче. І не має значення, у якій позиції.

І я особисто можу лише висвітлити такий варіант нашого майбутнього. Може хтось почує? Тож почну з висновків.

Криза неминуча як крах імперіалізму. Важка криза із загрозою розділу України. Саме так характеризується сьогоднішня політична обстановка й найближче майбутнє нашої країни.

І сподіватись можна лише на ті сили, які ми знайдемо в самих собі.

Власне, це відчуває ледь не кожний. І сором'язливо стидається таких висновків. І думає: "А може пронесе, а може політики зможуть..." Не пронесе. Не зможуть. Будьте реалістами, ви ж уже виросли, а ще в казки вірите...

Докладніше. Певно, не я один звернув увагу на те, що всі ті сили, які вважаються "проамериканськими", спокійно погодились з результатами виборів в Україні. І скільки б Тимошенко не пояснювала, що були фальсифікації - на неї дивились, як на несповна розуму. З декількох причин.

Нас же цікавить лише один момент - спокійне сприйняття США втрати видимого впливу на Україну. Як таке може бути?

Маємо згадати, що у своїй геоекономічній грі США ніколи не торгують власними інтересами. Лише часом, через який вони отримають цей результат. Це аксіома.

Тож поступка США має тимчасовий характер. І питання лише в тому, що саме США отримали за цю поступку. За Україну. І як вони будуть відігравати ситуацію назад. І коли.

І є ще другорядне питання. Кого продали оптом з Україною?

Скоріш за все, це моє припущення, яке ґрунтується на характері подій останніх місяців, угода між РФ та США була банально проста.

А саме: РФ не втручається в Іран і підписує угоду по стратегічним наступальним озброєнням. США не втручаються в Україну і Киргизстан.

Власне, про це й спілкувались держсекретар США Хіларі Клінтон та міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров під час візиту пані Клінтон до Москви 18-19 березня 2010 року.

Ось що нам повідомляє офіційний сайт посольства США в РФ. До речі, зверніть увагу на дуже красномовні заголовки.

18 березня - Американо-российское соглашение о сокращении вооружений, как ожидается, будет достигнуто "в ближайшее время", Госсекретарь Клинтон и министр иностранных дел России Сергей Лавров об американо-российских отношениях, Ближнем Востоке и иранской ядерной программе , 4 квітня - Замгоссекретаря Тошер об СНВ и контроле над вооружениями. 

Можливі ще додаткові, непротокольні пункти - але це вже фантастика, нам про те невідомо й навряд чи коли стане відомо.

Коли була досягнута угода?

Скоріш за все, перемовини почались рік тому, під час візиту Хіларі Клінтон до Москви навесні 2009 року. Саме цим пояснюються кволі дії Ющенко, який проводив виборчу кампанію "для порядку", аби було.

Потім була Киргизія.

І почав свої впевнені дії Янукович та Партія регіонів. Під поручительство США.

Бо, як стане видно нижче, кремлівський "дах" наразі не гарантує Януковичу сталого положення у владі. Навпаки, Кремлю потрібен Янукович рівно настільки, наскільки потрібна українська державність і українська законотворчість. Хоча, у Кремля багато башт...

Отже, Україна - це жертва, необхідна для виграшу всієї партії.

Цей вибір зробили ми самі. Не усвідомлюючи, але вірячи в казочки тих, хто й сам не розуміє того, що відбувається насправді.

Чого варті танці з димовою гранатою навколо трибуни ВРУ, коли ціна питання - доля світу? Блюзнірство, не більше того. Клоуни, які не розуміють банальних речей і перебувають у світі власних ілюзій, і захоплені надто перебільшеною власною же значущостю.

Навіки разом?

Поки що ми власноруч приєднались до російських проблем. Відбулось об'єднання голих та босих. Відмінність російських проблем від українських у тому, що РФ має як внутрішніх, так і зовнішніх ворогів.

Чи потрібні тому ж Януковичу зайві вороги? Навряд. Чи потрібні Януковичу російські економічні проблеми? Теж навряд.

Тож збільшення російських проблем буде мати на нас той вплив, який прямо залежить від того, наскільки сильно Янукович та його "молода команда" буде мати намір взяти на себе цей російський клопіт.

При правильному виборі політичного курсу Янукович встигне дистанціюватись від Росії до того, коли союз із Росією буде загрожувати його особистій владі.

Тому відповідь на питання, чи навіки ми разом із Росією - негативна.

Це тимчасове явище. Бо Україна потрібна Росії, а ось нам Росія з її проблемами...

XUBS

Катастрофа 10 квітня 2010 року на аеродромі XUBS - "Смоленськ-Сєвєрний" раптово змінила все.

Для наших висновків не має ніякого значення, чому відбулась катастрофа. Має значення лише єдиний, абсолютно важливий факт, що раптово зникла вся еліта великої європейської країни. В одну мить перетворивши цю країну в "спірну територію", хай навіть на невеликий проміжок часу.

Усе інше - лірика, здогадки й фантастика.

Польща завжди була територією, яка цікавила Росію. Тому за будь-яких обставин Росія ввімкне всі важелі впливу, щоб отримати в Польщі керівництво, лояльне до Росії.

І протидіяти їй буде і Євросоюз, і Сполучені Штати Америки.

Саме битва за Польщу, та березневі угоди між США та РФ про скорочення озброєнь та атомну програму Ірану - і будуть визначати геоекономічну обстановку в нашому регіоні на найближчий час.

Саме це. А не якісь там димові гранати в, перепрошую, штанях поважного народного депутата, або "величезний вплив Чорноморського Флоту РФ".

Геоекономічні засоби впливу

Сполучені Штати Америки довгий час ретельно вибудовували систему свого геоекономічного впливу. І зараз військові методи мають лише допоміжну роль. Вони застосовуються лише там, де неможливі інші методи.

Факти такі. Згідно з офіційною інформацією, яку нам люб'язно надає Центробанк Російської Федерації , з того самого моменту, коли Путін став в.о.президента РФ, ііз Росії почали перераховуватись багатомільярдні суми у валюті першої категорії, тобто доларів, у іноземні банки.

До 8 серпня 2008 року тільки в якості "Міжнародних резервів" в країни ЄС та США Росія вивела 586 мільярдів доларів.

Із серпня 2008-го по березень 2009 року, тобто до першого візиту Хіларі Клінтон до Москви, Росія втратила близько 400 мільярдів доларів з міжнародних резервів та стабілізаційного фонду.

Щомісячно Росія втрачала 40 мільярдів доларів.

Кожен бажаючий має можливість потицькати на кнопки калькулятора, вивчаючи сайт Центробанку РФ.

Вартість активів у цінних паперах, що лишились після такого спустошливого падіння, встановити неможливо. Але є думка, що то цінні папери збанкрутілих американських інвестиційних компаній.

Фінансові показники зовнішнього сектору РФ можуть бути ще гірші.

Фактично гроші, які належать Російській Федерації, знаходяться в банках США та ЄС, і працюють на ці країни. Росія ж отримує лише відсоток. Який за визначенням менший ніж темпи глобальної інфляції.

Структура імпортно-експортних операцій Росії така, що для того щоб підтримувати просто свою життєдіяльність, Росія вимушена закупати багато тих товарів, які навіть за часів СРСР виробляла сама.

Насамперед це 80 відсотків ліків, продукти харчування, алкоголь, одяг, взуття, автомобільні запчастини, запчастини до промислового обладнання, та багато чого іншого, життєво необхідного.

Що це значить?

Це значить, що тільки-но трохи зміниться вартість грошей, або ціна на нафту, або виникне нова криза, то виникне дефіцит товарів першого вжитку. І на підтримання належної кількості цих товарів та можливості населення придбати їх, доведеться витрачати десятки мільярдів доларів щомісяця. Так, як це було з восени 2008 до березня 2009 року.

А, з урахуванням зовнішнього боргу РФ, - грошей на таку підтримку просто нема.

Чому це нас має турбувати

Тому що ми стали дуже близькі до Росії.

І ніякі зовнішні фінансові інституції не зобов'язані дбати про Ваші статки й вашу життєспроможність.

І якщо виникне новий етап "світової кризи" - виникне та ситуація, схожа на ту, яка була перед розпадом Радянського Союзу.

Згадайте, адже пройшло не так багато часу. Внаслідок тотального дефіциту "всього й уся" загострились міжетнічні та міжконфесіональні проблеми. Люди почали перегризати горло своїм братам.

А тепер скажіть - вам нічого не нагадує ситуація, яка зараз склалась в Україні?..

В наступній статті буде про те, як будуть розвиватись дезінтеграційні процеси, і чому у них зацікавлені ті, хто називає себе опозицією. А найголовніше - як нам самим зберегти нашу країну. І навіщо.

Автор: Михайло Притула, спеціально для УП
Джерело: Українська правда www.pravda.com.ua