Молодь та освіта: хто кому більше потрібний?

Автор: Альона Романюк, студентка ВНУ імені Лесі Українки

В наш час для випускників гостро постало питання освіти:чи вчитися дальше, яку професію обрати, куди вступити після школи. Цікаво, чи всім потрібна вища освіта, адже зараз дуже багато людей, які мають дипломи, але не можуть працевлаштуватися. Зокрема, сотні юристів, вчителів, лікарів стоять на біржі, не маючи роботи. А скільки сил та коштів було потрачено для здобуття вищої освіти. Багато батьків, щоб допомогти своїм дітям у подальшому житті допомагають вступити їм у вищі навчальні заклади, не надаючи уваги справжнім талантам молодих людей. Можливо, комусь подобається більше малювати, аніж учити математику, а хтось із задоволенням буде шити замість того, щоб зубрити фізику. Дочці адвоката прийдеться йти на юридичний факультет за волею батька, хоча їй до вподоби вчительська професія. То хто ж вирішує, що нам справді потрібно: ми чи наші батьки? Часто батьки можуть використовувати свій авторитет (не тільки заслужений, а й авторитарний) для того, щоб діти одержали вищу освіту. Але якщо молода людина говорить про інші можливості свого розвитку, то всі варіанти з однаковою увагою повинні бути розглянуті і рішення  повинне бути прийняте спільно. Цілком ймовірно, що не всім потрібна вища освіта, адже нашій країні потрібні не лише висококваліфіковані спеціалісти з дипломами престижних навчальних закладів, але й прості столярі, швеї, водії, пекарі. Щоб дізнатись відповіді на ці питання, вирішила поспілкуватись з цьогорічними випускниками. 

Більшість стверджують, що здобуття освіти в наш час необхідне, адже для того, щоб утримувати себе вона є надзвичайно потрібною. Проте, чи всім потрібно вчитися у вищому навчальному закладі?

Катя: 

- Я вважаю, що у ВНЗ потрібно йти тим дітям, які справді хочуть вчитися і це у них виходить. Адже, якими спеціалістами будуть ті, котрі не мають здібностей до навчання...

Тетяна: 

- Багато молодих людей, які отримали диплом про вищу освіту, не знаходять себе за фахом ї їдуть працювати в інші країни "на заробітки". Можливо, їм краще було піти в ПТУ і стати непоганими спеціалістами. Нашій країні також потрібні хороші робітники. А після закінчення ПТУ їх чекають на виробництві та на заводах.  
 

Парадокс, але чомусь в дорослому житті краще пристосовуються ті діти, які вчилися гірше, а відмінники звикли все здобувати своїми знаннями та надіятись на справедливість. І справді, чи не простіше спочатку оцінити свої здібності, а потім обирати життєвий шлях?

Чомусь неодноразово від старших людей чуємо: "Як можна будувати своє життя на родину, не одержавши освіту?" Але ж вміння жити в сім'ї, мати почуття відповідальності за рідних вища освіта не дає, це залежить від особистості. Саме від характеру залежить чи зуміє молода людина реалузівати себе та практично застосувати теоретичні знання. 

Провівши невелике опитування, зробила висновок. Освіта важлива для молодих людей і перебуває у сфері наших пріоритетів, але все-таки це лише один із факторів (і до того ж не завжди головний), що допомагає нам реалізуватися для свого життя та життя навколишніх.

Дійсно, повноцінне життя - це процес безперервного пізнання, відкриття для себе нових граней своєї особистості, незвіданих сторін усього того, що нас оточує. Отож, можу із впевненістю сказати, що вища освіта - це потужний, але не єдиний спосіб пізнання себе й світу, одержання знань і навичок для професійної діяльності.