Працюють фахівці інституту травматології та ортопедії АМН України, повертаючи до повноцінного життя тисячі людей

Георгій Гайко народився на Буковині. По закінченні у 1960 році Чернівецького медінституту працював хірургом у лікарнях Чернівецької та Запорізької областей, а також Казахстану, Алжиру. У 1964–1989 роках — науковий співробітник, аспірант, лікар ортопед-травматолог, старший науковий співробітник, учений секретар, заступник директора з наукової роботи Київського науково-дослідного інституту ортопедії МОЗ України.

Георгій Васильович — заслужений діяч науки і техніки, лауреат Державної премії України в галузі науки, член Американської академії ортопедів-хірургів, член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор. Він — автор 413 наукових праць, підготував 6 докторів та 11 кандидатів медичних наук, які сьогодні успішно працюють у різних медичних закладах. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, Почесними грамотами Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров’я України та багатьма медалями. З 1989 року Георгій Васильович очолює державну установу — Інститут травматології та ортопедії АМН України

Київ, вул. Воровського, 27… За цією адресою — у затишному куточку столиці — знаходиться інститут травматології та ортопедії АМН України. Він відомий тисячам наших співвітчизників, яких саме тут поставили — у прямому розумінні цього слова — на ноги, допомогли жити повноцінним життям. Зустрівшись із його керівником, я попросив розповісти про історію очолюваного ним інституту, здобутки колективу.

— Витоки інституту сягають далекого і неспокійного 1919 року, коли в Україні вирувала громадянська війна, а в Києві, незважаючи на всі тогочасні політичні колізії, було відкрито спеціалізовану установу з лікування ортопедичних хворих, — говорить Георгій Васильович. — Називалась вона Будинком калічної дитини, що в 1924 році трансформувалась у Всеукраїнський державний дитячий ортопедичний інститут, який я сьогодні маю честь очолювати.

— Гадаю, нашим читачам буде цікаво дізнатись, як відбувалося його становлення, про людей, які зробили вагомий внесок у розвиток української травматології та ортопедії, трудові будні сьогоднішнього колективу Інституту, його успіхи.

— Користуючись нагодою, не можу не згадати добрим словом людей, які зробили величезний внесок у здобутки нашого інституту. Це, зокрема, І. Фрумін, І. Олексієнко, К. Клімов, Є. Меженіна, М. Воробйов, що в різні роки його очолювали. Великої подяки заслуговує І. В. Шумада, який керував інститутом 20 років. Завдяки і цим людям Інститут є одним із провідних центрів у галузі травматології та ортопедії, де працюють понад 650 співробітників, серед них — 132 науковці, зокрема 23 доктори та 32 кандидати медичних наук, а 54 співробітники мають вищу лікарську категорію.

Якщо говорити про здобутки колективу, який я маю честь очолювати, то зазначу, що саме наші фахівці вперше запропонували методику оперативного лікування вродженого звиху стегна, розроблені нові методики оперативного лікування вроджених і набутих деформацій у дітей, а також функціональний антибактеріальний метод лікування кістково-суглобового туберкульозу на ранніх стадіях, впроваджені методи артропластики при деструктивних ураженнях суглобів.

Ще у 80-х роках минулого століття ми спільно з асоціацією «Остеосинтез» вперше в Україні розробили систему стабільно-функціонального остеосинтезу, одно- і двополосні ендопротези кульшового суглоба, налагодивши їх серійний випуск. Значних масштабів набула також розробка реконструктивно-відновлювальних операцій на суглобах, сучасних технологій ендопротезування. За успішне рішення цієї проблеми співробітники Інституту І. Шумада, Г. Гайко, О. Рибачук, Є. Скляренко удостоєні звання лауреатів Державної премії України в галузі науки.

Словом, нам є чим пишатись у своїй роботі.

— Я знаю, що тривалий час ви і ваші колеги працювали над розробкою і виготовленням ефективного і відносно недорогого ендопротеза…

— Авторство цього винаходу належить науковим співробітникам нашого Інституту В. Підгаєцькому та О. Сулимі. А також фахівцям Інститутів електрозварювання ім. Є. Патона, проблем матеріалознавства ім. І. Францевича та надтвердих матеріалів ім. В. Бакуля НАНУ. Виконавцем робіт є ВАТ «Мотор-Січ». Не переповідатиму всі перипетії, пов’язані з відповідними дослідницькими роботами, а скажу лише, що вже маємо патент на виробництво і застосування сучасної системи для первинного та ревізійного ендопротезування кульшового суглоба, більш того, вже маємо дослідну партію ендопротезів. Проблема за інструментарієм. Але є сподівання, що цей негаразд буде успішно подоланий, і ми зможемо забезпечувати наших пацієнтів сучасними ендопротезами, які суттєво дешевші за імпортні аналоги. А для людей, що потребують ендопротезування в умовах сьогодення, це дуже важливо. Бо саме через високу дорожнечу імпортних ендопротезів чимало українців не можуть оперуватися, потерпаючи від недуг.

— Інститут, як відомо, — і клінічні, й лабораторно-експериментальні наукові бази. Розкажіть, будь ласка, детальніше про них. Наприклад, які саме завдання покладені на Ваших колег, що там працюють?

— Клініку Інституту представляють 9 структурних підрозділів — кістково-гнійної хірургії, ортопедії і травматології для дорослих, захворювань суглобів у дорослих, дитячої ортопедії і травматології, хірургії хребта, захворювань суглобів у підлітків, хірургії стопи, мікрохірургії та реконструктивно-відновної хірургії верхньої кінцівки, спортивної та балетної травми. На базі клінічних підрозділів Інституту проходять підготовку клінічні ординатори, аспіранти і практичні лікарі України та інших держав, навчаються курсанти Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Шупика, військової медичної академії, студенти Національного медичного університету ім. О. Богомольця, Київського медичного університету Української асоціації народної медицини.

— А чи всі пацієнти, які звертаються до Вас за допомогою, залишаються задоволеними? Адже для багатьох із них саме Ваш інститут є останньою надією на те, що вони зможуть повернутися до повноцінного життя.

— На жаль, останнім часом в Україні побільшало людей, що постраждали від травм (особливо під час дорожньо-транспортних пригод), які потерпають від захворювання суглобів і хребта. Вони потребують висококваліфікованого хірургічного лікування, зокрема ендопротезування суглобів сучасними технологіями. Для цього наш інститут має клінічну базу на 400 ліжок, де щорічно лікується понад 6 000 хворих, виконується більш як 5000 складних реконструктивно-відновних операцій, отримують консультацію 32–33 тисячі громадян з усіх куточків України. Не візьму на себе сміливости стверджувати, що всі пацієнти залишають клініку цілком задоволеними, але більшість із них, побувавши у нас, бачать, як мовиться, світло в кінці тунелю. Я впевнений у цьому, бо спілкуюся з пацієнтами, їхніми родичами. До речі, останнім часом поменшало пацієнтів, які звертаються з проханням направити їх на лікування за кордон.

— Як впливає діяльність Вашого інституту на стан ортопедо-травматологічної служби в Україні?

— Наш інститут є головною профільною установою Міністерства охорони здоров’я України з 1966 року, майже всі ці роки наші співробітники І. Шумада, Є. Меженіна, А. Крись-Пугач, Г. Гайко, С. Герасименко були і є головними спеціалістами Міністерства. Ми є кураторами 13 областей і м. Києва, контролюємо якість надання медичної допомоги, організуємо виїзди наших спеціалістів для надання організаційно-консультативної допомоги на місцях, проводимо міжобласні конференції, семінари, курси стажування та інформації з метою підвищення кваліфікації наших спеціалістів. Щорічно на розширеному засіданні вченої ради слухаємо звіти головних спеціалістів із запрошенням представників управлінь охорони здоров’я про стан ортопедо-травматологічної допомоги населенню, рішення якої направляємо в обласні управління охорони здоров’я. На базі Інституту функціонує проблемна комісія МОЗ України «Ортопедія і травматологія», головним завданням якої є координація наукових досліджень, підготовка науково-педагогічних кадрів, впровадження результатів наукових досліджень у лікувально-профілактичних закладах держави.

Починаючи з 1969 р., в Інституті успішно працює спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських і докторських дисертацій, на засіданні якої захистилося понад 400 спеціалістів, зокрема із зарубіжних країн. Ось уже 10 років поспіль Інститут видає фаховий журнал «Вісник ортопедії, травматології та протезування».

Нашими співробітниками опубліковано в різних виданнях понад 7000 наукових праць, з них — 6 800 статей, 190 монографій, 142 методичні рекомендації, видано 305 патентів на винаходи і корисні моделі.

За успіхи в розвитку медичної науки і підготовку висококваліфікованих кадрів наш Інститут нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, 8 співробітників є лауреатами Державної премії України в галузі науки, 17 — заслуженими лікарями, 4 — заслуженими працівниками охорони здоров’я, 9 — членами Американської академії ортопедів-хірургів, 4 — Міжнародного товариства ортопедів-травматологів. Введено в експлуатацію клінічний корпус на 400 ліжок, цього року, нарешті, закінчено будівництво першої черги консультативної поліклініки на 200 відвідувань, продовжується будівництво другої черги.

— І як підсумок, хотілось би, Георгію Васильовичу, почути про ваші плани на майбутнє.

— Якщо говорити про наукову діяльність, то розширюватимемо дослідження клітинної та тканинної трансплантації, для чого тісно співпрацюємо з інститутами Генетики і Невідкладної та відновної хірургії ім. В. Гусака. У наших планах також розширення досліджень із мікрохірургії, для чого вже придбали новий електроміограф. Якщо раніше ми займалися тільки кістково-суглобовим апаратом, то сьогодні вивчаємо прилеглі до кісток тканини, що створюють цілісну опорно-рухову систему. Загалом планів багато: хочеться працювати на благо наших співвітчизників, допомагаючи хворим повернутися до повноцінного життя, сповна відчути, як мовиться, його смак. І я сподіваюсь, що все задумане нам пощастить втілити в життя.

Автор: Сергій Зятьєв
Джерело: Українське слово