У Росії вшанували пам’ять британського офіцера розвідки, який працював агентом для СРСР.

Служба зовнішньої розвідки Росії відкрила барельєфну плиту на стіні свої штаб-квартири, де Кім Філбі зображений у вигляді дволикого римського бога воріт Януса.

Церемонію, яка відбулася в четвер, очолили віце-прем’єр-міністр російського уряду Сєргєй Іванов та голова СВР Міхаіл Фрадков, які відкрили барельєф з цитатою подвійного агента: "Я дивлюся на моє життя як на посвяту ідеї, якій я служив і яку щиро вважаю правильною".

Кім Філбі працював чільним офіцером британської розвідки і водночас радянським агентом, але вдало втік до СРСР у 1963 році, де жив аж до смерті у 1988 році.

Про його життя в Москві існують суперечливі розповіді. На заході пишуть, що він вів замкнене життя, пив і нарікав, що КГБ його не шанує і не використовує достатньою мірою.

ІТАР-ТАСС написала, що "легендарний радянський офіцер-розвідник працював з молодими курсантами і створив свою школу розвідки".

На церемонії відкриття була присутня також остання дружина Філбі Руфіна Пухова.

Філбі і Україна: комусь - легенда, іншим - зрадник

Кім Філбі очолював відділ контррозвідки МІ6, яка мала працювати проти СРСР, але водночас працював для КГБ з ідеологічних міркувань.

Ставлення до нього в Україні поділене, як і до всієї історії СРСР.

Генерал-майор радянської військової розвідки ГРУ і доцент кафедри розвідки Національної академії оборони України Митрофан Черних, як пише вебсайт ГУР України, згадував з "особливим трепетом":

“Протягом 8 діб мені пощастило спілкуватися з легендарним розвідником, відомим всьому світу під ім'ям Кім Філбі. У ГРУ його справедливо вважали найбільшим знавцем Сходу. Це було свого роду “ювелірне ограновування” моїх професійних знань і навичок. …Але Кім - це щось особливе. Завдяки цьому знайомству я немов був посвячений у свята святих розвідки вищого пілотажу. Його ім'я - у ряді тих, хто увійшов до історії розвідки назавжди... Їх імена надихають, ведуть і повинні вести і надихати нинішніх і майбутніх розвідників: Рудольф Іванович Абель, Конон Трохимович Молодий, Микола Іванович Кузнєцов, Лев Юхимович Маневич, Рихард Зорге".

Інші спогади були в останнього командувача УПА в Україні Василя Кука, який неодноразово нарікав, що його зрадив Кім Філбі.

Після Другої світової війни британська розвідка (MІ6) допомагала партизанам УПА підтримувати контакти з українськими повстанцями, що емігрували на Захід, і з урядами західних держав.

За спогадами очевидців, MІ6 навчала повстанців десантного мистецтва, а літаки британських ВПС скидали партизан над територією України.

Саме Кім Філбі, який володів цією інформацією разом із ще одним учасником Кембридзької п’ятірки - Ентоні Блантом, повідомив міністерство держбезпеки (МДБ) СРСР про заплановані десантні операції.

Десятки українських партизанів були затримані після приземлення й розстріляні.

Василя Кука, який став головним командиром УПА після смерті Романа Шухевича, заманили та схопили спецслужби СРСР, як вважають, не без допомоги Кіма Філбі. Повстанському руху за незалежність України від СРСР було завдано потужного удару.

Кому вони служили?

Особистих спогадів Кіма Філбі, окрім цитати на його новому пам’ятнику, досі не оприлюднювалися.

Проте у Британії були Клацнути оприлюдненні спогади соратника Кіма Філбі по Кембридзькій п'ятірці - Ентоні Бланта.

Спогади лежали у Британській бібліотеці без права оприлюднення на 25 років після смерті автора.

Блант назвав шпигування на СРСР "найбільшою помилкою свого життя", яка була спричинена "наївним" бажанням допомогти у боротьбі проти фашизму.

Попри те, що Блант мав можливість втекти у Росію, він свідомо вирішив цього не робити і був викритий у 1964 році після втечі Кіма Філбі.

Він пояснював своє захоплення марксизмом і атмосферою серед студентів у Кембриджі, де він навчався з Філбі до війни.

Після публічного викриття своєї шпигунської діяльності у Британії, в 1979 році Блант хотів застрелитися з ганьби, але написав, що не зробив цього, аби не "травмувати родину ще більше".

Він провів решту свого життя у товаристві пляшки віскі і за написанням спогадів, які тепер зберігаються у Британській бібліотеці.

Джерело: Бі-Бі-Сі