Традиції і таємниці писанкарства 
 
Анастасія Зануда
Бі-Бі-Сі, Київ
 
Разом із паскою, крашанки та писанки є одним із традиційних елементів Великодніх свят в Україні. Але якщо паски та крашанки кожна господиня може робити по-своєму, то писанки – орнаментовані яйця – мають і довшу історію, і глибший підтекст.

Як розповідає Анастасія Зануда, яка відвідала урок писанкарства в одному із київських музеїв, навчання розпочалося з вибору малюнку.

“Це Божа ручка, зерно, і хмарка, з якої іде дощ. Зерно окроплюється дощем – тобто, буде розвиток. Якщо трохи почаклувати, то можна сказати, що у Вас в житті намічається якась серйозна справа і Вам треба, щоб вона була підтримана,” - так майстриня Зоя Вікторівна тлумачить малюнок, який я спочатку вибрала для своєї писанки.

Кожен орнамент має своє значення

Зрештою, я обрала інший сюжет, але загалом на традиційних писанках орнаменти повторюються, бо кожен має своє значення, як ієрогліф.  Як розповідає пані Зоя, споконвіку українці малювали сонце, як життєдайну силу, пташок, як символ щастя, дерево життя як зв’язок між нинішнім і майбутнім життям, оленів – як символ шляхетних відносин, коней як символ важкої, але плідної праці на землі.

Символічними є також і кольори писанок – найчастіше – червоний, жовтий та чорний: “Зверху іде сонце – це жовтий і червоний. А з низу іде чорне. Це абсолютно старовинні традиційні писанки. Люди бояться чорного, пов’язують його із злом чи смертю, але, власне, чорний – то є енергія землі.”

Багато із писанкових візерунків походять ще із дохристиянської доби. Але пані Зоя не вбачає у цьому чогось поганого – адже перші проповідники, аби пояснити, що таке Трійця, користувалися знайомими для певного народу речами – трилисником конюшини в Ірландії чи ялинкою у Німеччині.

Так і в Україні яйце як символ життя стало елементом святкування Воскресіння Христа:

“Це дохристиянські символи і знаки, які дуже вдало прийшли до християнства. Та ж Оранта у нашому Софіївському соборі. Вибачте, де Ви ще знайдете зображення Божої Матері із піднятими руками? Одиниці. А тут це є абсолютним повтором богині-берегині. Так само і писанки – вони були привнесені у релігійний культовий обряд Великодня. І це було і логічно, і гарно.”

Писанки не їли, а дарували

Через зміст, що вкладався у кожну писанку, їх, на відміну від простіших крашанок та мальованок, ніколи не їли. Натомість їх дарували як побажання, благословення, або ж на знак примирення:

“Жінка писала близько 10 писанок – для дітей, для родини, для старих дідусів і бабусь. Ніколи, звичайно, не писали таким гуртом, як от це ми тут зараз сидимо, бо це все робилося дуже індивідуально, сам на сам із своїми думками, тихо, і підготовка до цього була така серйозна. Бо пишуть не просто малюнки, а пишуть, щось вкладаючи у це. Все, що пишеться на писанці – це життєдайні символи. Починаючи від того, що це яйце – символ життя, знаки всі, що дають життя і допомагають його зберігати, думки людини, яка пише, воно все складається у таку єдину систему, яка перетворюється у таку річ, як сакральна писанка. Тільки українцям вдалося це зберегти, і ми цим пишаємося.”

Як зберегти традицію

Поки пані Зоя розповідає, що писанки – не гуртова справа, до нас приєднуються нові учні – діти із мамами. Декому з дітей у школі поставили завдання принести писанку.

Я ж і досі пам’ятаю, як рідні мене попереджали, що не можна розповідати у садочку та школі про те, що ми вдома розписували яйця до Великодня.

Що гірше – зберігати традиції попри політику партії, чи спостерігати за профанацією цих традицій? – питаю я у майстрині:

“Добре, що людина знайшла куди прийти і навчитися. І подарує свою писанку. А так підуть і куплять писанку, і віднесуть у школу. Але для дитини воно нічого не дасть, бо вона до цього не доторкнеться. Мама дасть гроші, мама заплатить, в коробочку покладе. В кращому випадку дитина відкриє коробочку і гляне, що там лежить. І віддасть вчителю. Це ганьба. Те ж саме і оці наклейки на яйця. Це я взагалі не знаю, як назвати. Отакі моменти дуже болісні. Для себе я визначила дуже чітко – зберігати традицію і сакральність. Я ніколи не роблю із цього бізнесу. Але це є дуже небезпечний момент. Тому що треба вміти віддавати. Це дуже важливо. Бо до сакральності завжди треба відноситися, стоячи на колінах.”  

Джерело: BBC Ukrainian.