Опубліковано: 2009-10-07 21:23:49
Не жінка, а вітер…
Автор: Юлія ТУНІК-ЧОРНА
Минають роковини трагічної загибелі молодої поетеси й художниці Рути Вітер
Минув рік, відколи Львів сколихнула звістка про смерть талановитої мисткині Рути Вітер (літературний псевдонім Юлії Пігель) (1981-2008 рр.). Обставини її загибелі залишаються нез’ясованими (ходили чутки, що трагедія сталася невипадково)...
Діапазон її зацікавлень і талантів не міг не захоплювати – вона шукала і знаходила себе у поезії, живописі, у моделюванні одягу та фотографії, а ще – у науковій діяльності. Її монографія «Сценічний костюм львівських театрів кінця ХХ – поч. ХХІ ст.» є справжньою дослідницькою знахідкою: книг на цю тематику майже немає. «Театральність» була їй властива і в житті, – каже рецензент її роботи Георгій Коваленко. – У тому, як вона розпускала волосся, як тримала голову, як поводилась. Така ж «театральність» була і у її віршах».
За заворожуючі вірші, що увійшли до двох поетичних збірок, Руту Вітер прийняли до Національної спілки письменників України. Член Спілки, прозаїк і поетеса Марія Людкевич пригадує, як впевнено молода дівчина прийшла до них. «Її всі одразу ж полюбили, – каже вона. – Мене навіть трохи лякало те, як вона швидко вибирається на вершину слави. У її віршах – щось магічне, навіть трохи лячне. Вона відчинила двері та заглянула туди, куди поспіхом не треба заглядати». Містичним був і псевдонім, який обрала Юлія: рута, що символізує жіноче начало, та вітер – чоловіча стихія, всюдисущість та невидимість світу.
Свій внутрішній стан поетеса вимальовувала не лише словами, а й кольорами – на це її надихали твори Володимира Патика, Романа Сельського, Марії Примаченко. За словами Левка Різника, рука у дівчини була рішучою та впевненою, у полотнах відчувались контрастність та внутрішня ворожість. «Це було правдиве життя, схоплене рукою Рути Вітер», – пише він. Проректор Львівської національної академії мистецтв Роман Яців, який був керівником наукової роботи Юлії Пігель, каже: «Природу її творчої спонтанності пояснює «метафоричний сад» – метафорами всипана вся її поезія, творчість і моделювання. Її науковому мисленню властиве тонке відчуття сучасності, вона ніколи не повторювалася».
Нікого не залишала байдужим Рута Вітер – за словами поета, співака та композитора Михайла Дубецького, хто б це не був (хлопець, чоловік, дівчина, жінка), усі закохувались у неї. Юлію запросили в школу живопису Краківської академії мистецтв, дали стипендію. Вона отримала роботу в модельному агентстві (була однією з найулюбленіших моделей львівських фотографів). Їй ще б жити та жити… «Як на свій вік, донька залишила після себе багато, – каже кореспонденту «ВЗ» мати Рути Вітер Ольга Пігель. – Вона жила, вона не гнила і завжди казала: «Мамо, я – інакша». Була, мов справді з космосу. Кажуть, що моя дитина сама пішла з життя... Це неправда, і це підтвердила експертиза. Я і далі цим займатимусь, та вона б сама цього не зробила ніколи, знаючи, що перспективи у житті – надзвичайні. Моя дитина говорила мені, що мистецтво зійшлось до «квадрата». «А я хочу, щоб воно було сонячним», – говорила вона. Казала, що її багатство – це блакитна сукня неба і барвінкова корона”.
Довідка
Рута Вітер (Юлія Пігель) закінчила Львівську національну академію мистецтв, аспірантуру при кафедрі моделювання костюма. Член Національної спілки письменників України. Автор колекцій одягу: «Мрійниця» (2000), «Світло і Тінь» (2001), «Поезія кохання» (2002), «Твій сон біжить по колу» (2003), «Жила-була лялька» (2004), реконструйованих костюмів Соломії Крушельницької: костюма Єлени з опери «Мефістофель» (1999) та костюма Мадам Батерфляй з однойменної опери (2000). Переможець конкурсу «Студент року-2001» у номінації студент-митець. Співавтор виставки львівських фотомитців «Театр Одного Вітру» (Львів, 2002). Автор виставки малярства «Це тільки мить цвітіння?» (Познань, Польща, 2005). Автор трьох збірок поезії «Кожен колір – кохання» (2000), «Повернутися іншою» (2005), «Туга за степами» (2009). Автор виставки фототіней «Ангел Жінка Птаха Жінка» (Львів, 2008). Автор наукової монографії «Сценічний костюм львівських театрів кінця ХХ – поч. ХХІ століття. Художні особливості та пошуки образності» (Львів, 2008). Автор чотирнадцяти наукових публікацій.
Автор: Юлія ТУНІК-ЧОРНА
Фото автора
На фото: Картина Рути Вітер, що лягла в основу її третьої, посмертної, збірки
поезій «Туга за степами».
Джерело: Високий Замок www.wz.lviv.ua
