У Київському музеї російського мистецтва відкрилася виставка «Врубель і Київ» до 155-ліття з дня народження видатного художника, чиї роботи позначені глибоким філософським змістом, є органічною частиною світового модерну.

Творча манера Михайла Врубеля належить до символізму — напряму в європейському мистецтві, представники якого передавали через символ образи й ідеї, що осмислювалися лише інтуїтивно, а ще — ледь вловимі, підсвідомі почуття і видіння. Крім Врубеля, в образо-творчому мистецтві символістами вважаються Е. Мунк, Г. Моро, М. Чюрльоніс, В. Борисов-Мусатов та ін. Художники, що дотримувалися цього напряму, прагнули проникнути в таїну буття і свідомости людини, крізь видиму реальність побачити красу і гармонію світу. Як влучно висловилася про символіста Михайла Врубеля на відкритті виставки її куратор, науковий співробітник Київського музею російського мистецтва Наталія Агєєва, «він дивився на квітку, а бачив — Всесвіт».

Багато живописних шедеврів славний майстер пензля створив саме в Києві. Роки перебування Врубеля у столиці України (1884–1889) сам він вважав «найкращим періодом свого життя». Прибув художник до Києва на запрошення мистецтво-знавця Андріана Прахова для розпису Володимирського собору. Свого кращого учня рекомендував для цієї роботи викладач Санкт-Петербурзької академії художеств Павло Чистяков. На жаль, до наших днів дійшли лише виконані Михайлом Врубелем орнаменти — як елемент внутрішнього оздоблення храму. Біблійні ж сюжети художника, які мали б стати частиною настінного розпису Володимирського собору, не були схвалені фаховою комісією, зокрема й самим Андріаном Праховим, — як такі, що не відповідають вимогам, згідно з якими заведено малювати канонізованих святих. Це — офіційна версія. Хоча дехто з дослідників життя і творчости Врубеля вважають, що річ тут зовсім в іншому. Йдеться про глибокі почуття, які викликала в художника дружина Андріана Прахова Емілія Львівна, що, звичайно, не залишилося непоміченим її чоловіком.

Не маючи змоги розкрити свій талант живописця у Володимирському соборі, Михайло Врубель добровільно взяв на себе керівництво розписом Кирилівської церкви, хоча офіційно ці роботи здійснювали представники художньої школи Олександра Мурашка. Для цього храму художник створив картини, які вийшли далеко за рамки канонічної ікони і стали справжніми шедеврами живопису. Серед них — Богоматір з малим Ісусом Христом на руках. Понад століття люди довго затримують свій погляд на цьому зображенні. Особливо вражають глибокі, сповнені скорботи і надії, а ще чогось незбагненного й таємничого, очі Мадонни. Та це й не дивно, адже це очі коханої жінки. Бо ж, малюючи богоматір, Михайло Врубель бачив перед собою свою музу — Емілію Львівну Прахову. Деякі дослідники вважають, що в образі Христа вбачаються риси обличчя її маленької донечки Олі, яка була дуже схожою на хлопчика.

З очима коханої жінки Михайло Врубель зобразив також і інших персонажів, створених ним під час перебування в Києві. Ними дивиться на нас із далечі років «Дівчинка на тлі персидського килима», яку мистецтвознавці називають українською Джокондою, «Ангел з кадилом та свічкою» і навіть Демон. Саме в Києві Михайло Врубель розпочав роботу над цим складним і суперечливим образом, що надихав на творчість митців різних епох і народів. Його Демон — гордий і незалежний, він вивищується над смертними людьми і водночас є самотнім і беззахисним у своїй величі, як, зокрема, і кожна творча особистість, наділена даром по?особливому сприймати світ, до таких належав і Михайло Врубель.

Проте в Києві художник творив не лише високе мистецтво. Щоб якось вижити, доводилося працювати над замовленнями багатих клієнтів. Так написано низку портретів, серед яких — Софії Григорівни Мандрики — сестри київського генерала. Але навіть ці роботи — не ремісницька копія людини, а прагнення показати її внутрішній світ, риси індивідуальности.

На виставці представлено близько 120 творів живопису, графіки, скульптури Михайла Врубеля Київського періоду. Як зазначив на відкритті експозиції директор Київського музею російського мистецтва Юрій Вакуленко, це вже десята, ювілейна виставка творів Михайла Врубеля в Києві. Експонувати колекції робіт художника у залах Музею стало вже традицією з 1976 року (періодичність — п’ять років). Експозиція умовно ділиться на чотири розділи («деталі», «люди», «квіти», «боги, ангели, пророки») і розгортається послідовно — від краси «світу гармонійних деталей» до глибини світу духовного.

Михайло Врубель жив і працював у різних містах Росії, України, Європи, зокрема в Римі, Парижі, Санкт-Петербурзі. І лише в Києві його творчість була належно поцінована. На жаль, лише посмертно, адже за життя художник не мав жодної персональної художньої виставки.

Алла ТОПЧІЙ

Українське слово