Автор: Ніна БАЙ

В Українському центрі народної культури «Музей Івана Гончара» видавництво «Родовід» спільно з Французьким культурним центром презентувало кольорову монографію «Гуцульська вишивка»

Того вечора в залі згаданого вище музею звучала не лише, як завжди, українська мова, а й французька. І навіть важко сказати, кого тут було більше: українців чи французів. Річ у тім, що видання цієї унікальної книги відбулося завдяки добрій ідеї Надзвичайного і Повноважного Посла Франції в Україні (2005–2008) пана Жан-Поля Везіана та його чарівної дружини Елен. А почалося все відтоді, коли панство Везіан побувало в Космачі, де в них і народилося бажання видати книгу. Адже гуцульська народна вишивка — одна із найяскравіших мистецьких сторінок України. В ній переплелися і історія, і культура нашого народу.

Бо ті орнаменти, які ми бачимо зараз, розроблялися і передавалися віками, від покоління до покоління. В них збережено пам’ять про вірування, обряди, ритуали, звичаї наших пращурів, яка впливала і впливатиме на свідомість нащадків, зміцнюючи їхню любов до рідного краю. Тож давня народна культура Гуцульщини, яку ще по праву називають українськими Афінами, не одне століття, немов магнітом, притягує до себе етнографів, мистецтво-знавців, художників, письменників, і не лише з України, а й, як і в цьому разі, за її межами.

Згодом панство Везіан залучило до роботи над проектом, яка тривала протягом трьох років, широке коло людей: працівників музеїв, науковців, фотографа і видавництво «Родовід». Для фотоілюстрацій вирішили взяти вишивки із колекції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імени Й. Бобринського (Коломия). Обрали саме цей музей, оскільки він має одну з найповніших та найцікавіших колекцій творів мешканців Карпат, що зібрана у вісімнадцяти великих залах.

Художнє оформлення книги зробила арт-директор видавництва «Родовід» Ірина Пасічник. Передмову до книги написав селищний голова Космача Дмитро Пожоджук, опис колекції здійснила директор згаданого вище музею Ярослава Ткачук, авторами статей стали доктори мистецтвознавства Раїса Захарчук-Чугай та Олена Никорак і дослідниця, викладач, колишній ректор Косовського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва Катерина Сусак.

Особливо мені приємно було дізнатися, що фотоілюстрації до альбому зробив паризький фотограф Юрій Біляк, з яким я вперше мала добру нагоду познайомитися кілька років тому у французькій столиці. Про добрі справи славного українця ми вже розповідали на шпальтах «Українського Слова». Нагадаю лише, що він відомий не лише як фотомайстер, автор проектів «Українці» та «Рельєфні фото для незрячих», а й як танцівник, чудовий педагог для дітей, якими опікується під час літніх таборів на Чорногорі, де разом із ними, як режисер-постановник, готує цікаві українські вистави. Тож і цього разу Юрій Біляк, як про це розповіла Олена Никорак на презентації книги, працював зранку до ночі — і не лише, як фотограф, а й як етнограф.

—Ми усвідомили, що треба підтримати цей проект, — сказав директор Французького культурного центру в Україні Матьє Арден. — Тому й зробили переклади французькою і англійською мовами». Тож, як результат, книга вийшла в світ трьома мовами. Переклад французькою мовою здійснила журналістка з Франції Зірка Вітошинська.

Презентація чудово виданого альбому завершилася приємним спілкуванням у дворику Музею І. Гончара за келихом смачного французького вина у поєднанні з паризьким сиром і цілющими українськими фруктами.

Автор: Ніна БАЙ
Фото з сайту Рідна мода
Джерело: Українське слово