Автор: Юлія Прокоф'єва

Аліса Ферней, відома французька письменниця, яка написала багато чудових романів, таких як «Живіт чарівниці» ( Le Ventre de la fée 1993), «Елегантність вдів» (L'Élégance des veuves 1995), «Милість і бідність» (Grâce et Dénuement 1997), «Любовні розмови» (La Conversation amoureuse, 2000),«На війні» (Dans la guerre, 2003) та ін..
Роман, про який піде далі мова, є досить неординарним. Аліса Ферней – це не просто письменниця жіночих романів. Зовсім ні. В неї особливий стиль. Вона написала книгу, яка є протилежністю жіночого роману, що є дуже неочікуваним для автора-жінки. Книгу варто прочитати навіть задля того, щоб зруйнувати створену життєву наївність, стереотипи.

«Замовчування» (Passé sous silence, 2010).
Це історія двох людей, які пройшли свою «гарячу точку»,двох справжніх чоловіків, двох французьких офіцерів, – генерал армії Жан де Гранберг та полковник Павло Донадьйо. Перший генерал «старої Франції» , інший – відданий патріот «Півдня», що він підтверджує своїм пристрасним ставленням до «південної землі».
Саме в цій книзі надзвичайно точно відтворена спроба представити чіткі філософські зіткнення, розлади, несходження між двома дорослими чоловіками.
Сила цього роману, в показі психологічного аспекту зміни характеру, крок за кроком, еволюція, розвиток, переосмислення буття, переміна життя. Це тенденція розвитку, пов’язана з бажанням, бажанням залишити щось після себе, залишити який-небудь відбиток, слід в історії.

Ця книга заставляє задуматися, що слово, яке ти говориш, та й думка має значення, але і порушення цього слова і думки може мати наслідки трагічні, невиправні.
Аліса Ферней надає роману майже міфологічний вимір. Зображує персонажів дуже глибоко, на диво чітко. Присутнє відчуття вигаданості, якоїсь міфічності світу.

Імена головних героїв в цьому романі змінені, Франція ніколи і не згадується. Згадується в цій книзі лише «стара країна». Але все ж таки, Аліса Ферней спирається у своєму романі на історичні події, серйозні документації. Проте на відміну від героїв, події не мають чіткого опису, чіткої згадки про місце дії, час, дату.
Однак Аліса Ферней пише в такому стилі,що читаючи книгу, ти немов би опиняєшся серед героїв і, крім того, передбачаєш наступні можливі події. Такий собі ефект дежа вю. І це відчуття зростає, зростає з кожною новою сторінкою.

Також має місце зіткнення внутрішніх почуттів героїв, їхня символічність.
Це Велика книга, книга не тільки національної трагедії, а й трагедії особистої. Це серйозне вирішення болючих питань, це виклик! І дійсно мова Ферней набуває великого розмаху. Ніщо не приховано: справжні почуття, справжні події, складність вибору, жорстокість людської долі, приреченість.