Жан Толе – сучасний французький письменник, романіст і кінодраматург. Назва його роману «Їжте його, якщо хочете» не має ніякого відношення до кухні, мова йде про жорстоку криваву різню. Роман заснований на реальних подіях часів франко-пруської війни, коли виснажена голодом, війною, спекою, неврожаєм та економічним розвалом Франція відчайдушно мобілізувала останні сили для фінального ривка.

Головний герой роману – шанований та розумний чоловік, Алан де Моне, збирається на фронт, незважаючи на своє каліцтво – кульгаву ногу. Кажуть, сучасне мистецтво повинно шокувати, інакше воно не привнесе нічого нового у наше життя. Герой Толе відправляється у сусіднє поселення, де через кілька годин його лінчують, катують, спалюють живцем i з'їдають. Госте перо Толе зображає події дещо іронічно, коли колишній друг Алана починає відрікатись його, мов апостол Петро Ісуса. За допомогою чорного гумору автора історія постає не такою драматичною. Він пише простими влучними фразами, що лише підкреслюють певну нереальність того, що відбувається, хоча б я не осмілилась рекомендувати його вразливим особистостям або вагітним жінкам, чи читати після прийому їжі.

Роздумуючи на тему, чому автор вибрав саме ту епоху, я прийшла висновку, що чітко вказаний у творі хронотоп – лише маска, тому що подібне існує і донині (у метафоричному сенсі). Слід відмітити майтерність автора у створенні ефекту реальності: ми наче бачимо світ очима головного героя і страждаємо з ним, і сподіваємость на якесь просвітлення у цьому загальному помутнінні розуму, але марно, події здаються ще правдоподібнішими. Не віриться, що за якісь кілька хвилин натовп п'яничок, почувши щось не те, можуть так жорстоко роздерти свого співвітчизника. Опис тортур займає значне місце і інколи здається, що головний герой знаходиться у якомусь недоладному американському фільмі, де гарним хлопцям дістається від поганих, але скоро прийде Брюс Уіліс і всіх врятує. Раніше люди об’єднувались перед небезпекою і це було природньо. Але читати про цих недалеких простаків, які враз оскаженіли, бурно уявивши собі. що Алан - ворог країни?..

Чому ж автору писати про це, не заради ж мистецтва викликати нудоту у читача? Але всі ми люди, і все огидне людське є у кожному з нас. Ні часу, ні техногенному або психічному розвитку, ні релігійності цього не змінити, людина залишиться людиною. Це огидно, але невід'ємно. Ти можеш навіть не підозрювати, що знаходишся серед психів. Озирнись.

Жан Толе наглядно демонструє, що слід користуватись лише власним холодним розумом. Якщо бажаєте шокуючого, але привабливого - рекомендую до прочитання.