Релігійний світогляд Олени Пчілки 
    
Автор: Володимир Рожко

     «У дітей мені хотілося перелити свою душу і думки, - писала Олена Пчілка, - і з певністю можу сказати, що мені це вдалося. Не знаю, чи стали б Леся й Михайло українськими літераторами, якби не я? Я завше окружала дітей такими обставинами, щоб українська мова була їм найближчою, щоб вони змалку пізнавали її якнайбільше».

     Михайлу і Лесі вона передавала український релігійно-православний світогляд, хоч і не в повній мірі, бо їх земні дороги скінчилися до того, як постала Українська автокефальна православна церква в 1917-1921 p.p. Одначе вона вповні передала його своїм дочкам Ользі Косач-Кривинюк, Ізидорі Косач-Борисовій.

     Слід наголосити, що Олена Пчілка була серед тих людей (М.Старицький, М.Лисенко), які поділяли її український православний світогляд. Вона цікавилася стародавнім церковним мистецтвом - іконами, церквами, сприяла наданню українського архітектурного обличчя храму-пам'ятнику св. Георгія на «Козацьких могилах». У Звягелі, де народилася Леся Українка, її дуже цікавила давня дерев'яна церковиця в часи її проживання там і відвідин міста. Ось як про це згадує в своїх спогадах Ольга Косач-Кривинюк:

     «1928 року літом я з матір'ю була в Звягелі. Ми знайшли дім Окружка і в ньому мати моя показала кімнату, де народилася Леся. Мій син Михайло Кривинюк, що теж був з нами, сфотографував той дім з різних боків і декілька звягельських краєвидів. Малярка Віра Волянська (онука Михайла Федоровича Комарова) їздила з нами до Звягеля і намалювала олійними фарбами дім Окружка і тушем стародавню українську дерев'яну церковицю».

     Звернемося ще раз до спогадів Ольги Косач-Кривинюк, в яких знайдемо такі думки про православний світогляд самої Лесі Українки:
     «6/1 1881 року (подано за старим стилем - В.Р.) Леся в Луцьку пішла на річку подивитися, як святять воду, і в неї дуже померзли ноги. Скоро потому і від того, як тоді думали, вона заслабла...

     Звідки у малої дівчинки з'явилося бажання побачити церковний чин освячення води на Водохреща? Відповідь на це запитання слід шукати у вище поданих словах її матері Олени Пчілки: «У дітей мені хотілося перелити свою душу і думки...» Ця материнська християнська православна душа дала довгу низку тем Лесі Українці, з-під пера якої постали «Святий вечір!», «Єврейські мелодії», «В катакомбах» і т.д.

     А що душа Олени Пчілки була православна, свідчать «Спогади про Лесю Українку»: «...Тоді ж то П.А. Косач познайомився й зо мною в кінці року, а літом 1868-ого й одружився зо мною, у Києві ж таки (22 липня). Вінчались ми в невеликому селі Пирогові, під Києвом, бо близенько від сього села, в Китаєві, літували тоді Драгоманови»...

     З творчої спадщини Олени Пчілки, Лесі Українки достеменно відомо, що вони добре були обізнані з Біблією - головним твором християнської науки й одночасно з церковними православними обрядами і традиціями. З доступних нам творів Олени Пчілки, зокрема, оповідань «Рятуйте!», «Збентежена вечеря», читач зробить висновок не лише про те, що вона добре знала наші українські церковні традиції, а й була охоронцем і захисником віри предків від сект, що напливали наприкінці XIX ст. на нашу землю.

     «Хороше! Господи, як хороше співають!.. Сказано як у раю!.. Так шепочуться поважніші молодиці, стоячи в церкві: вони шепочуть інколи молитви та все позирають на крилас, звідти йде доносний, проймаючий спів.

     «Тобі співаємо, Тобі дякуємо, Господи, і молимося, Боже наш!..», - виводить голосно та чуло Орися, а сама нікого й не бачить у церкві, все дивиться кудись прямо. Просто перед нею образ Воскресіння. Господь, уставши з гробу, немов лине в небеса; а небеса ж то які сині та ясні, а світло від Господа так і проймає їх!»

     У цих роздумах авторки показано і красу наших предавніх українських ікон, зокрема, образ Воскресіння Христового, намальований талановитим іконописцем, на якому Спаситель, немов живий, піднімається на фоні білих хмар з ладану до синіх небес. Так змалювала в своєму оповіданні «Рятуйте!» Олена Пчілка ікону Воскресіння Господнього і немає жодних сумнівів, що вона бачила такі образи і чула піснеспіви наших Орись в українських Божих храмах, простих і неповторних, наповнених предметами сакрального, національного за змістом, мистецтва, яких не можуть замінити не лише сектантські доми, а й храми Рима, Парижа.

     Одначе, потрапивши під вплив сектантів, які всупереч слів Господа «Розмножуйтесь і наповняйте землю!» доказували, що шлюб - то гріх, Орися на своєму весіллі з Паньком Сахненком заподіяла собі смерть в батьківській хаті.

     Письменниця в своєму оповіданні закликала рятувати нашу українську православну молодь з її прадідівською вірою - святим українським православ'ям - від чужих бездуховних впливів, які не лише забирають українську віру і душу, а й саме життя.

     Український православно-релігійний світогляд Олени Пчілки та її глибокі знання наших релігійних обрядів і звичаїв простежуємо в оповіданні «Збентежена вечеря» (Різдвяна пригода), і хоч вона написана була напередодні першої революції 1905-1907 pp. в білій Московській імперії зла під народницьким впливом, одначе авторка дуже тонко передала наш прадавній звичай приносити кутю на Святвечір похресниками своїм хрещеним батькам.

     Українська православна душа Олени Пчілки відчутна і в її поетичній творчості, доступній нам, зокрема, в збірці «Думки-мережанки». Ось рядки з поеми «Козачка Олена»:

     Чутно пісню весільную,
     Музика гуде -
     Милий, з іншою звінчаний,
     Од шлюбу іде.

     Глибоку українську православну душу із знанням наших звичаїв і традицій бачимо і в інших поетичних творах Олени Пчілки: «Пророк», «Посмертна шана» і особливо «Волинські спогади».

     Старезний твій замок,
     дідизни останок,
     Навік в моїй думці зостався.
     І повідь весняна, широка, -
     і давня
     Та церковиця,
     в которій прощався
     Мій дух із тобою!..

     Дух Олени Пчілки прощався з Луцьком не у волинських замках, костелах, синагогах, молитовних домах сектантів, тільки у давнім храмі, в якому, як і в усіх давніх церквах Волині і Полісся, панувала благодать Божа і національні ознаки українськості.

     Українська православна душа живе і в інших прозових, поетичних творах письменниці - свідчення її українського православно-релігійного світогляду, який є складовою частиною глибини рідної віри, нашої духовності.

     Олена Пчілка не стояла осторонь не лише від подій Української революції 1917-1921 p.p., а й подій першого відродження Української православної церкви 1917-1939 p.p. Серед учасників Всеукраїнського церковного собору в Києві 14-30 жовтня 1921 року (подано за новим стилем) було багато друзів, близьких і знайомих письменниці: відомий історик Олександр Лотоцький, Нестор Шараївський, Олександр Ярещенко, Юрій Жевченко, Юрій Тесленко, Микола Борецький, Григорій Стороженко, Юрій Міхновський та інші.
     Тема християнського, українського православно-релігійного світогляду Олени Пчілки, її дочки Лесі Українки у житті і творчості, на превеликий жаль, залишається великою «білою плямою» в лесезнавчій, українській історичній науці.
   
Олена Пчілка (літературний псевдонім Косач Ольги Петрівни, 29.06.1849 -04.10.1930) - мати Лесі Українки, член-кореспондент Академії наук України, визначна письменниця, громадський діяч - мала релігійний світогляд, а саме - український православний, який, до речі, зовсім не досліджений. Судячи з праць про неї, вона не лише володіла ним сама, а й передавала своїм дітям

Aвтор: Володимир Рожко,  м. Луцьк
Джерело: Волинь