Блог професора Пономаріва

"Що ми отримали від того, що кілька років слідували відомим курсом?" - риторично запитує один із політиків. Дієслово «слідувати» в сучасній українській літературній мові застаріло і вживається досить рідко. Намагання збільшити частотність цього слова і розширити його семантику спричинена не внутрішніми законами української мови, а незнанням цих законів та впливом інших мов.

Основними українськими відповідниками російського «следовать» є «іти», «прямувати», «простувати» у просторі; «наставати», «наступати» у часі: «поезд следует без остановок» - «потяг іде без зупинок», «поезд дальнего следования» - «потяг далекого прямування», «за весной следует лето» - «за весною настає літо».

Не входить слово «слідувати», з огляду на звуженість його семантики, і до складу словосполучень фразеологічного і нефразеологічного типу. Те, що читаємо в газетах і часописах, чуємо в електронних засобах масової інформації - «слідувати такій логіці», «слідувати чиємусь прикладу», «із сказаного слідує» і подібне - не відповідає ні лексичним, ні фразеологічним нормам.

Ось кілька російських словосполучень, складниками яких є «следовать» та їхні відповідники в українській мові:

продолжение следует (при друкуванні матеріалу в кількох номерах видання) - далі буде;
следовать чьему-то примеру - наслідувати чийсь приклад;
следовать подобной логике - іти за такою логікою
следовать советам врача - виконувати поради або слухати порад лікаря;
следовать обычаям - додержуватися чи дотримуватися звичаїв;
из сказанного следует - із сказаного випливає
как и следовало ожидать - як і треба було сподіватися (чекати).

Заміна у всіх згаданих випадках дієслів однією лексемою «слідувати» в усному мовленні, а то й у пресі не тільки свідчить про недостатнє знання мови, а й спричинює збіднення її лексико-синтаксичних можливостей.

У зв'язку з викладеним вище, немає підстав для існування в українській мові дієприкметника «слідуючий». Натомість маємо прикметник «наступний», який уживаємо в часовому й просторовому значенні. Правильно казати: «наступний рік», «наступного четверга», «виходимо на наступній зупинці».

Але не завжди російське «следующий» треба перекладати словом «наступний». Перед переліком, як узагальнювальне слово використовуємо займенник «такий». Наприклад: «На прес-конференції були висвітлені такі питання». Тож в уривку з публічного виступу «отже, пропонуємо наступні кроки» треба зробити виправлення - «пропонуємо такі кроки».

Кілька запитань поставив радіослухач Євген з Харкова. Не варто повертатися до давно розв'язаного питання про відтворення відсутніх в українській мові звуків, що містяться в словах іншомовного походження. Огублений «е» ми відтворюємо нашим неогубленим «е», а не «о», з пом'якшенням попереднього приголосного: інженер, режисер, антрепренер, Пастер, Шредер, Ґете, Бем,
Креґер, Белль тощо.

Сперечаються про це лише представники навколомовознавчої громадськості. А у фонетистів, знавців української та німецької мов думка з цього приводу єдина. Наприклад, 1989 року у видавництві «Дніпро» вийшов двотомник Генріха Белля, у виданні якого брали участь визначні українські перекладачі й літературознавці: Дмитро Затонський, Євген Попович, Олекса Синиченко та інші, і там написано саме «Белль», а не «Бьолль».

Цей дописувач категорично твердить, що в Радянському Союзі фонему «ґ» ніхто не забороняв. Фонеми справді ніхто не забороняв, але літеру ґ, вживану ще з першої чверті сімнадцятого століття, вилучили з абетки 1933 року, чим розхитали вимовну норму, бо письмо впливало на вимову.

Інша річ, що після повернення цієї літери до абетки не розробили правил її використання. Тому деякі мовці заходилися вживати її де треба й де не треба, але глузування радіослухача, щодо, як він пише, «найбільшого здобутку за всі роки незалежності» позбавлене підстав, бо літеру ґ відновлено в українському алфавіті при перевиданні правопису в 1990 році, тобто ще до незалежності.

Щодо слова «випадок», то його неправильно наголошують - «випадок» - не тільки галичани, як думає радіослухач, а й багато наддніпрянців.

А приклад недоречного ґекання наводить Іван Котовенко, цитуючи початок статті Володимира Острова «Пророцтво помаранчевого Шрека» на сайті «Майдан».

У тому уривку містяться такі слова: «арґумент», «лоґіка», «ориґінальний», «неґативно», «орґанічно», але зате «брати Грімм».

У словах грецького походження «логіка» та «органічно» ґекати смішно, бо самі греки там вимовляють «г». Латинізми «аргумент», «негативний», «оригінальний» давно засвоєні в нас зі звуком «г», тож немає потреби ґекати й тут. А от антропонім «Ґрімм» слід вимовляти саме з «ґ».

Я знаю одного симпатичного мені політичного діяча, який каже «ґеноцид», але «обгрунтування», а треба навпаки - «геноцид», але «обґрунтування».

Автор: проф. Олександр Пономарів
Джерело: BBC Ukrainian