Автор: Альбій Шудря

В Інтернеті по 24 години на добу тривають дискусії на теми російсько-українських стосунків між невидимими віртуальними спільнотами.

Образливий тон і агресивність такого спілкування дають привід деяким дослідникам порівнювати це протистояння з війною, а також будувати версії щодо участі спецслужб. У цій війні не бачать противника, але хочуть його моральної поразки.

Їх ділять на два віртуальні табори – проукраїнський і проросійський. Вони часто називають себе бійцями віртуального простору.

Слово – не єдина їхня зброя. Мультимедійні можливості дають змогу підбадьорювати один одного і намагатись деморалізувати протилежну сторону фотографіями та відеокліпами.

Десь у мережі один з опонентів через музичний кліп у "Живому журналі" закликає однодумців приєднуватись до Українського віртуального опору. Теги, тобто такі собі ключові слова, які торують в нетрях інтернету доріжку до публікації, – відео, війна, ворог, духовність.

Ідеологічне протистояння між відвідувачами форумів, блогерами та просто любителями коментарів ставало особливо помітне, коли стосунки між країнами загострювались. Історія, політика, культура, мова – це те, що викликає найбільші суперечки.

Олександр Харченко, головний редактор української інформагенції УНІАН, розповідає про реакцію інтернет відвідувачів на опитування щодо різкої заяви російського президента Дмітрія Мєвдвєдєва про Україну у вересні минулого року.

"Ми з’ясували для себе, що ця підтримка йде з казахської IP-адреси, шаленими темпами накручувалася. Знайшли по цій адресі телефон, зателефонували, казахи заявили, що вони жодного відношення до цього не мають, а потім пригадалися усі інші наші матеріали, де дуже часто під різними ніками виступають люди, що явно не є любителями в цій справі", - каже він.

Директор української філії Інституту країн СНД Володимир Корнілов, проте, не бачить тут нічого дивного і вважає, що дискусії та навіть сварки в Інтернет-мережі викликані ситуацією в самій Україні.

"Що стосується інтернет-війн якихось угруповань і т.д., подивіться на сварки певних груп тут в Україні. Було б дивно, якби ми тут між собою воювали, а росіяни сиділи збоку і спокійно спостерігали. Є фанати загальноукраїнської тематики в Росії, є фанати російської тематики в Україні, і якщо ви зайдете на ті чи інші чати, форуми, російські чи українські, ви багато там знайдете відвідувачів з України і Росії. Це нормальна справа. Поки ми єдиний мовний простір, розуміємо один одного, було б дивно, якби було по-іншому".

Журналіст Сергій Руденко каже, що кількість активних інтернет-користувачів в Україні вже більше восьми мільйонів, з них мільйон тих, які шукають собі майданчики для спілкування.

Сергій Руденко: "І в Україні, і в Росії є дуже багато Інтернет-залежних людей, тобто так чи інакше вони вихлюпують свою енергію. Хтось це робить у секс-чатах, хтось – на форумі знайомств, а хтось – обговорюючи якісь двосторонні відносини або події в сусідній державі. Україна ще не пройшла етап становлення як держава. Тобто росіяни все одно нас вважають частиною російського суспільства. Саме через це виникають якісь політичні непорозуміння".

Політичний експерт Дмитро Джангіров стверджує, що політичний інтернет із засобу комунікації перетворюється на те місце, де в умовах анонімності відкриваються темні сторони особистості. "Як засіб комунікації політичної, він помер вже давно. Це не річка, це – болото, і там заправляють люди з певними збоченнями. Може, це і нормальні люди у житті, а от в інтернеті живе темне, негативне кожного з нас. Анонімність і безкарність вислову в Інтернеті будь-яку, навіть нормальну у житті людину, розбещує".

Особливо агресивні сутички спільнот стосуються Криму. Заяви мера Москви щодо статусу Севастополя дали привід проросійським користувачам спродукувати серію брутальних публікацій про те, що Крим, мовляв, перейде до складу Росії.

Реакція проукраїнских опонентів креативна і теж брутальна. Відео те ж саме, звукова доріжка – інша.

Активність певних відвідувачів та їхня миттєва реакція на політичні події в Україні давали привід для версій щодо координації дій спецслужбами. На це наштовхували злагоджені дії угруповань, для яких навіть придумали назву "інтернет-бригади під кервіництвом ФСБ".

Є дослідження навіть типових прийомів таких користувачів. Того, хто сподівається на інтелектуальну дискусію, або злагоджено починають ображати, або провокують довго шукати посилання першоджерела, або просто блокують реєстрацію на сайті.

Про них згадували в контексті так званої інформаційної війни проти України.

З такими поясненнями не погоджується директор інституту країн СНД Володимир Корнілов: "У тому розумінні, в якому його використовують в Україні, в усьому світі його називають одним єдиним словом – пропаганда. І в жодному випадку не „інформаційні війни”. Я можу вас запевнити, ні в ФСБ, ні в СБУ руки не доходять ніяким чином диригувати, корегувати форуми, чати. Для цього є, звичайно, низки технічних служб, які відстежують, я впевнений, і в СБУ, і в ФСБ, і в кожній службі це спілкування".

Проте головний редактор інформаційної агенції УНІАН Олександр Харченко бачить в особливостях ведення віртуальних війн чітку організацію. "Я думаю, що наші сусіди, ті, хто працює від влади з цією категорією людей, хто організовує їхню роботу, вони б не витрачали коштів, якби це був несуттєвий вплив. Тому, я думаю, ця робота ведеться досить серйозно і вкладаються досить серйозні кошти. Я розмовляв з людьми, які або працюють в Росії, або повернулися недавно, вони підтверджують, що по-різному організовано усе це, але те, що такі групи є, це поза сумнівом".

А тим часом в Інтернеті тривають дискусії навколо тем Голодомору, Сталіна, НАТО, свободи слова в Росії, Грузії, Бандери. Деякі дуже активні анонімні інтернет-користувачі відмовилися від пропозиції дати інтерв'ю.

Автор: Альбій Шудря Бі-Бі-Сі, Київ
Джерело: BBC Ukrainian