Автор: Ігор ТИМОЦЬ

Протягом трьох перших сторіч історії християнства його послідовники не мали окремого свята Різдва.

Це було пов’язано із впливом юдаїзму (за юдейським віровченням, народження людини — початок скорботи і хвороб). Після того, як у християнські громади ввійшли греки, під їхнім впливом започаткували святкування Різдва. На перших порах єдиної дати не існувало. Формальне рішення про святкування Різдва 25 грудня прийняли на Третьому Всесвітньому церковному соборі в 431 році. Частина християн святкує за Юліанським календарем, який відстає від Григоріанського. Нині Різдво в ніч на 7 січня святкують в Україні, Росії, Білорусі, а також Грузинська, Єрусалимська та Сербська православні церкви й афонські монастирі. Усі решта 11 помісних православних церков світу святкують Різдво Христове в ніч на 25 грудня. Вірменська апостольська церква відзначає Різдво та Хрещення в один день – 6 січня.

У 1923 році з ініціативи Константинопольського патріарха відбулася Рада православних церков, на якій вирішили виправити Юліанський календар. Відбувся перехід більшості православних церков на так званий Новоюліанський календар, який практично збігається з Григоріанським. Новий календар прийняли три найдревніші православні церкви - Константинопольська, Антіохійська та Александрійська. До них приєдналися Грецька, Румунська, Польська та Фінська. Останньою на новий стиль перейшла Болгарська православна церква - у 1963 році. Проте кілька православних церков не перейшли на новий православний календар. Відмовилися це зробити Єрусалимська, Російська, Сербська, Грузинська православні церкви, а також частина грецьких православних єпархій.

Вірмени їдять плов, а серби смажать порося

У Вірменії Різдво святкують 6 січня разом з Водохрещенням. Приготування починаються ввечері 5 січня, коли служать літургію Святвечора. У цей день вірні запалюють в церкві свічку й приносять її для освячення дому. Наступного дня зранку служать Різдвяну літургію, наприкінці якої освячують воду. Традиційно на Різдво у Вірменії на стіл подають рисовий плов з родзинками, рибу й червоне вино.

У Грузії на Різдво вірні здійснюють хресну ходу “Аліло”. Головними дійовими особами ходи є глашатаї, які несуть благу звістку. Вони одягнені в білий одяг і піснями сповіщають всіх про народження Христа.

У Сербії й Чорногорії Святвечір, 6 січня, називається Бадніданом. У цей день до сходу сонця глава родини і його старший син пострілом з рушниці повідомляють про похід у ліс за “бадняком” - поліном зрубаного молодого дуба, яке повинна мати під час Різдвяних свят у будинку кожна родина. Поліно вибирають такого розміру й ваги, щоб глава родини сам, на своїх плечах, зміг донести його до будинку. За традицією, воно повинно горіти в сімейному вогнищі протягом трьох днів свята. На святковий стіл подають смажене порося - печеню. Зі страв до столу подають квашену капусту, тушковану капусту з копченим свинячим м’ясом, пиріг із каймаком (сметаною) і пребранац - варену квасолю з рослинною олією і цибулею. Кульмінація святкування - переломлення домашнього різдвяного хліба. Ґаздиня зранку замішує прісне тісто для хліба й кладе в нього золоту або срібну монету. Хазяїн відрізає ліву частину печені, дістає з неї серце й роздає його по шматочках членам родини, які його з’їдають. Перед початком обіду хазяїн запалює свічку й обходить із нею ікони й усіх присутніх. Потім усі співають “Отче наш”. Тоді настає час розламувати хліб. На ньому роблять надріз у вигляді хреста й усередину наливають вино. Лише після цього розламують. Кожен одержує по шматку. Той, у кого виявиться монетка, буде щасливий цілий рік. У містах, де немає камінів, печей і бадняка, продають невеликі ”букети” з дубових гілок, обв’язані пучком соломи.

Автор: Ігор ТИМОЦЬ
Джерело: Високий Замок  www.wz.lviv.ua