Опубліковано: 2010-01-11 15:43:49
Автор: Довженко Христина
Протягом довгого часу західноукраїнські землі, а саме Східна Галичина, Буковина, Закарпаття, Холмщина і Підляшшя, входили до складу Австро-Угорської імперії.
Але результат війни створив на цих землях сприятливий клімат для зростання національного руху українців і українські політичні діячі почали готуватися до створення власної держави. 18 жовтня 1918 р. у Львові було утворено Українську Національну Раду — політичний представницький орган українського народу в Австро-Угорській імперії. А 19 жовтня 1918 р. Українська Національна Рада проголосила Українську державу на всій українській етнічній території Галичини, Буковини і Закарпаття, що пізніше дістала назву Західноукраїнська Народна Республіка.
Наміри українських політиків стали полякам поперек горла у їх прагненні створити «велику» польську державу, адже західноукраїнські землі розглядались ними як складові цієї майбутньої держави. 31 жовтня 1918 р. у Львові стало відомо про приїзд до міста Польської ліквідаційної комісії, до рук якої австрійський намісник мав передати владу над Галичиною.
Українська Національна Рада намагалась домовитись з австрійським урядом про передачу їй всієї повноти влади у Галичині. Проте у відповідь від австрійського намісника Галичини генерала К. Гуйна вони почули категоричне «ні».
Відмова призвела до прийняття вечірньому засіданні УГВС 31 жовтня 1918 р. рішення взяти владу у Львові збройним шляхом. Тоді, аби не допустити захоплення влади поляками, група молодих українських офіцерів на чолі з Д. Вітовським бере ініціативу в свої руки.
В ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. українські військові угрупування вже контролювали Львів, а наступного дня й усі інші міста Галичини. Нова влада одразу заручилась широкою підтримкою населення, пообіцявши йому демократичні права, восьмигодинний робочий день і проведення реформ.
Події на Буковині і Закарпатті розвивались дещо інакше. На Буковині 6 листопада 1919 р. спалахнуло національне повстання, внаслідок якого влада перейшла до Крайового комітету на чолі з Поповичем. 11 листопада ситуація змінилась – край окупували румунські війська. Закарпаття стало справжньою ареною протиборства українських, чеських і угорських організацій, воно теж було зайняте іноземними військами.
ЗУНР проголошувалась демократичною республікою, соціальну основу якої складали робітники. 9 листопада 1918 р. Українська Національна Рада утворила свій тимчасовий виконавчий орган на чолі з Костем Левицьким, який 13 листопада 1918 р. був перетворений на уряд — Державний Секретаріат, у цей день факт проголошення республіки обнародували, після відречення імператора від престолу.
13 листопада 1918 р. було затверджено Конституційні основи новоствореної держави — «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії», згідно з яким вона отримала назву «Західноукраїнська Народна Республіка». Закон визначав територію ЗУНР, яка включала українські етнічні землі і охоплювала Галичину, Буковину і Закарпаття. Територія ЗУНР становила 70 тис. кв. км, населення — 6 млн. осіб. Також було затверджено герб держави — Золотий Лев на синьому тлі, та прапор — блакитно-жовтий. Тимчасовий Основний закон ЗУНР був з часом доповнений цілим рядом законів: про організацію війська (13 листопада 1918 р.), тимчасову адміністрацію (15 листопада 1918 р.), тимчасову організацію судівництва (16 листопада і 21 листопада 1918 р.), державну мову (1 січня 1919 р.), шкільництво (13 лютого 1919 р.), громадянство (8 квітня 1919 р.), земельну реформу (14 квітня 1919 р.).
22-26 листопада відбулися вибори депутатів Української Народної Ради, яка була наділена представницькими й законодавчими правами. Погляди більшості депутатів були національно-ліберальними, і вони надавали перевагу будівництву державності, а радикальні соціально-економічні перетворення на перший план не висувалися. Президентом ЗУНР став Євген Петрушевич. Національним меншинам на території ЗУНР гарантувалися рівні права з українським населенням, їм було видано 30% депутатських місць.
14 квітня 1919 р. розпочалась аграрна реформа, згідно якої у великих власників, переважно поляків, вилучались маєтки, а земля повинна була передана малоземельним і безземельним українським селянам.
22 січня 1919 р. відбулось об’єднання ЗУНР з УНР і перетворення її на «Західну область Української Народної Республіки» гарантуючи повну автономію. Була сформована боєздатна армія – УГА, у якій перебувало 100 тис. чол.., з яких 40 тис. безпосередньо брали участь у бойових діях з поляками.
ЗУНР ввійшла в історію як героїчний епізод у боротьбі українського народу за незалежність, за демократію і за вільний розвиток.
Автор: Довженко Христина