Опубліковано: 2010-01-14 15:29:19
Автор: Артем Богдан
27 жовтня 1921 командування Армії УНР у селi Мицьках зiбрало нараду i розробило план, який передбачав надання воєнної допомоги партизанському рухові в Україні. Було вирiшено подiлити Українську Повстанчу Армію на три армiйськi групи:
1-ша, Волинська група пiд командуванням Ю.Тютюнника, основна i найбiльш чисельна группа;
2-га, Подiльська група, нею командував підполковник Михайло Палій-Сидорянський;
3-тя, найменш чисельна, Бесарабська група, пiд командуванням генерала А. Гулого-Гуленко. Основним завданням групи було відвернути на себе увагу більшовиків, тим самим полегшити операцію прориву головній Волинській групі.
Активні дії повстанських загонів повинні були перешкодити вивезенню продовольства з України в Росію і тим самим врятувати населення від голоду (на зиму 1921—1922 рр. прийшовся перший голодомор, спровокований більшовицькою політикою «воєнного комунізму»: фактичного пограбування села так званою «продрозкладкою»).
Стратегічним завданням операції було підняття всенародного повстання і повалення більшовицького режиму в Україні. Ця акція ввійшла в історію під назвою Другий зимовий похід Армії УНР або Листопадовий рейд.
В повстання вирушило майже 1,5 тис. українських добровольців. 7 листопада 1921 року група під командуванням Ю.Тютюнника здобула Коростень. Однак втримати місто не вдалося. Більшовицьке командування кинуло проти Волинської групи двотисячну дивізію Котовського. Під натиском переважаючих сил ворога група відступила на північ від Коростеня на Дідковичі з подальшим маневром на південь в район Радомишля, а потім на північний схід на Київщину.
29 грудня 1921 року Поділська група під командуванням М. Палія, з тиском більшовицьких сил, змушена була відступити назад до Польщі. Бессарабська група, після першого прориву в більшовицький тил, вимушена була відступити на територію Румунії.
17 листопада 1921 в бою під селом Малі Міньки повстанці були розбиті. Частина учасників групи потрапила у полон і, після рішучої відмови перейти на службу до червоної армії, 359 бійців Повстанської Армії 21 листопада 1921 було розстріляно під Базаром. Тільки невеликий загін з 150 бійців Волинської групи зумів прорвати оточення і перейти польський кордон.
Висновок:
На мою думку відсутність у Ю. Тютюнника чисельної кінноти стало однією з головних причин невдачі Другого Зимового походу. Ще одна проблема, яка є характерною для всіх повстанських армій, – це нестійкість партизанських підрозділів внаслідок слабкої навченості бійців і недостатньої згуртованості загонів.
Другий Зимовий похiд 1921 року став останьою спробою УНР здобути незалежнiсть для України. Мрiї про вiльну, самостiйну державу були розбитi бiльшовицькими вiйськами.
Автор: Артем Богдан
Фото: ВікіСховище, Юрій Тютюнник