Автор: Баклан Анастасія

Проголошення ЗУНР

„Український Народе!

Доля Української Держави в Твоїх руках. Ти станеш як непобідний мур при Українській Національній Раді і відіпреш усі ворожі замахи на Українську Державу. Заки будуть установлені органи державної власти в законнім порядку, українські організації по містах, повітах і селах мають обняти всі державні краєві і громадські уряди і в імені Української Національної Ради виконувати власть. Де сього ще не зроблено, дотеперішні неприхильні Українській Державі уряди мають бути усунені. Всі жовніри української народности підлягають від нині виключно Українській Національній Раді і приказам установлених нею військових властий Української Держави. Всі вони мають стати на її оборону. Українських жовнірів з фронтів відкликається отсим до рідного краю на оборону Української Держави. Все здібне до оружя українське населеннє має утворити боєві відділи, які або ввійдуть в склад української армії або на місцях оберігатимуть спокій і порядок. Особливо мають бути оберігані залізниці, почта й телеграф. Всім горожанам української держави без ріжниці народности і віросповідання запоручається горожанську, національну і віроісповідну рівноправність. Національні меншости Української Держави - Поляки, Жиди, Німці - мають вислати своїх відпоручників до Української Національної Ради.

Аж до видання законів Української Держави обов'язують дотеперішні закони, на скільки вони не стоять у противенстві до основ Української Держави. Як тільки буде забезпечене й укріплене істнування Української Держави, Українська Національна Рада скличе на основі загального, рівного, безпосереднього і тайного виборчого права Установчі Збори, які рішать про дальшу будучність Української Держави. Склад утвореного Українською Національною Радою кабінету і його програму оголоситься.

Український Народе!

Всі свої сили, все посвяти, щоб укріпити Українську Державу!

                                                                                                              Відозва УНР 1 листопада 1918 року

Наприкінці жовтня 1918 року Австро-Угорщина капітулювала в Першій світовій війні під ударами національних рухів ця „клаптикова” імперія розпалася на кілька незалежних держав. 19 жовтня 1918 року у Львові на зборах українських депутатів австрійського парламенту, українських депутатів Галицького і Буковинського сеймів, представників українських політичних партій, духовенства та студентства була утворена Українська Національна Рада (УНР), яка наступного дня заявила про необхідність створення на західноукраїнських землях Української держави. У суспільно-політичній сфері, економіці, освіти, культурі відбувалися радикальні зміни, авторитет Ради постійно зростав.

13 листопада 1918 року проголошено Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР), її президентом став голова УНР Євген Петрушевич, головою Державного секретаріату (уряду) – Костянтин Левицький. Основний закон ЗУНР затвердив герб нової держави – зображення золотого лева на синьому тлі та синьо-жовтий прапор. На момент проголошення територія ЗУНР охоплювала 70 тис. кв. км., населення країни становило 6 млн. осіб.

Формуючи державний механізм керівництво ЗУНР виявило неабияку толерантність до національних меншин. Поляки, євреї, австрійці, могли й далі обіймати свої посади, якщо погодилися б присягнути на вірність України.

Українці державотворчі обіцяли:

1 – Забезпечити демократичні права всім громадянам;

2 – Провести аграрну реформу в інтересах селян;

3 – Запровадити 8-годинний робочий день і охорону праці;

Конфісковані в поміщиків надлишки землі надходили до державного земельного фонду й мали розподілятися серед селян за викуп чи без нього.

З самого початку свого існування ЗУНР опинилася у дуже важких умовах. За згодами країн Антанти північну Буковину захопила Румунія, а Закарпаття спочатку загарбала Угорщина, а в січні-квітні 1919 року –  Чехословаччина. Тепер до складу ЗУНР входили лише території Східної Галичини. Проте й цю державу сусідні країни не визнавали, оскільки Польща вважала Східну Галичину своєю землею.

Протягом листопада-грудня 1918 року польські війська захопили 10 повітів із 59, а 22 листопада 1918 року українці покинули Львів. Державні структури переїхали спочатку до Тернополя, а на початку січня 1919 року - до Станіслава.

Армія ЗУНР, яка отримала назву УГА, налічувала 100 тис. вояків. Спочатку її очолював генерал Омелянович-Павленко, але влітку його замінив генерал Греків. Українській армії протистояла численна польська армія генерала Галера, підготовлена за кошти Антанти. Навіть у складних умовах УГА провела ряд блискучих операцій проти ворога.

Однією з найславетніших сторінок Визвольних змагань стала Чортківська офензива (наступальна операція), коли 20-тисячне українське військо примусило відступати 100-тисячну польську армію. Наприкінці червня 1919 року польська армія почала потужний наступ проти частин УГА. Знесилене в жорстоких боях українське військо 16 липня 1919 року перейшло річку Збруч і з’єдналося з частинами армії УНР.

 Автор: Баклан Анастасія