Сорок років від часу висадки людини на Місяць
Автор: Ірина Мойсеєнко
Бі-Бі-Сі, Лондон
Фото 1: Американський прапор на Місяці встановив Ніл Армстронг
Фото 2: Так виглядав 'Аполлон-11'

________________________________________________________________________________

20 липня. 1969 рік. У штабквартирі НАСА 9 годин 56 хвилин 20 секунд.

Ніл Армстронг ступив з драбини Аполлона-11 на поверхню Місяця і невдовзі пролунала його історична фраза: "Це - маленький крок для людини і гігантський стрибок для людства".

Через 19 хвилин до нього приєднався Едвін Олдрін Джуніор. Вони встановили американський прапор і телекамеру і передали на Землю перше зображення місячної поверхні. У ті хвилини до екранів телевізорів у дивному для часів Холодної війни єднанні прикипіли 600 мільйонів людей.

Сьогодні Едвін Олдрін згадує ті події, як момент слави для Сполучених Штатів.

"Шлях, на який надихнув нас Джон Кеннеді був непростим. Насправді це було важко. Але це пішло на користь Америці і врешті решт слугувало закінченню Холодної війни", - каже Едвін Олдрін.

То був не лише науковий прорив в освоєнні космосу. Висадка американців на Місяць мала величезне значення для космічної гонитви між Америкою і колишнім Радянським Союзом.

Ніл Армстронг сьогодні воліє зосереджуватися лише на мирному аспекті тієї гонитви.

"Це була мирна конкуренція - Сполучені Штати проти СРСР. Я не буду стверджувати, що власне ця подія відвернула війну, але тим не менше це дуже відколікло увагу. Це дозволило обом сторонам стати на високий шлях досягнення цілей заради науки, пізнання і дослідження. Врешті решт, це запустило механізм співпраці між колишніми суперниками", - згадує Ніл Армстронг.

Що спонукало Сполучені Штати до прориву

Сьогодні мало кому спаде на думку спростовувати, що до дивовижного і видовищного прориву Сполучені Штати наштовхнув Радянський Союз.

Спочатку запуск супутника у 57-му, а потім політ Юрія Гагаріна у 61-му вселив в американців спершу страх, а потім здорову заздрість.

Чи висадилися б американські астронавти на Місяць і коли, аби не було тієї рушійної сили страху і суперництва часів Холодної війни?

Доктор наук Сергій Хрущов, син Нікіти Хрущова і вчений у ракетних технологіях, вважає, що переоцінити той поштовх дуже важко.

"Без Холодної війни цього ніколи не сталося б. Не було б 'Спутніка', не було б приниження американської гордості, що наштовхнуло їх на ідею досягти навіть чогось більшого. Вони подивилися в небо, побачили там Місяць, і вирішили податися саме туди", - стверджував Сергій Хрущов.

На війні, як на війні

Для бойових дій потрібні були нові плацдарми. І саме космос розглядався як нова платформа для розміщення новітніх озброєнь і майбутнє поле бою на випадок, якщо Холодна війна перетвориться у гарячі бойові дії.

Один із керівників агенції НАСА у 70-ті роки доктор Роберт Фрош каже, що такий сценарій був цілком реальний: "Це залежить від того, кого про це запитати. Частина військових тоді вважала, що в цьому був сенс. А більшість накової та інжереної спільноти вважали, що то було не найкраще місце для розташування бомб. Вони вважали, що їх краще розміщувати на землі і змушувати влучати в ціль через космос."

Майкл Коллінз був третім на тій першій історичній місії. Він залишався на борту "Аполлона", який обертався довкола Місяця, коли його колеги залишалися на його поверхні. Він каже, що Земля здалася йому звідти ніжною і вразливою.

"Найбільше я пам"ятаю, як виглядала планета Земля із великої відстані: малесенька, дуже блискуча, біло-блакитна, яскрава, гарна, спокійна і вразлива. Наскільки відповідає дійсності це враження? Спокійна? Ні. Вразлива? Так. Населення світу, коли ми літали на Місяць становило 3 мільряди. Сьогодні нас шість мільярдів і скоро буде вісім. Мені здається, такий приріст нерозумним, нездоровим і таким, що не зможе вижити. Втрата місць для проживання, забруднення океанів, накопичення відходів... Так до планети ставитися не можна."

Чи повернеться людина на Місяць

"Аполлон-11" здійснив першу із шести місій, які привезли на Місяць загалом 12 астронавтів. Але вже через кілька років програму згорнули. Відтоді із 72-го року на Місяці людей не було. Майкла Коллінза завжди цікавив більше Марс, ніж Місяць. І саме на цій планеті, вважає він, потрібно зараз більше зосереджуватися.

"Марс завжди був моїм улюбленцем, коли я був дитиною і зараз. Що стосується небесних тіл, то Місяць не є особливо цікавим, а Марс - так. Марс - це найближча із досі знайдених до Землі планет. Мене непокоїть, що нинішній наголос на поверненні на Місяць призведе до затримки на десятиліття дослідження Марсу - місця, яке є набагато більш вартим вивчення.

По сорока роках американська космічна агенція НАСА поставила собі за мету повернути своїх астронавтів на Місяць до 2020го року. Однак, ця програма зараз переглядається, як і космічні кораблі, які знову мають висадити людей на місячну поверхню. За відсутності потужної мотивації зусиллям не вистачає грошей і політичного манджату, який мав "Аполлон-11". Однак, мріяти не забороняється нікому про той час, коли на ту саму "Базу Спокою" висадяться інші земляни, залишивши по собі свіжі сліди.

Джерело: BBC Ukrainian, http://www.bbc.co.uk/ukrainian/indepth/story/2009/07/090721_moon_anniversary_im.shtml