Автор: Максим  Воробей 

Нащадок старовинного козацького роду, який бере свій початок ще з 17 століття,  Микола Міхновський народився у селі Турівка Прилуцького повіту на Полтавщині у сім'ї сільського священика.

Величезний вплив на  становлення його особистості мав батько, який виховував Миколу серед мальовничої української природи, народних пісень, оповідань, дум, які створили характер свідомого українця.  Іван Міхновський був хранителем національних традицій і, на відміну від інших священиків, які втрачали своє національне єство, від свого не відступився. Він належав до досить поширеної і глибоко шанованої в українських селах категорії священиків, які перебували в духовній гармонії з оточуючим населенням.

 Отримавши середню освіту в Прилуках, Микола Міхновський стає студентом юридичного факультету Київського університету. Займаючи активну громадську позицію, Міхновський приєднується до українофілів, при цьому відкидаючи аполітизм і поміркованість, які деситиліттями плекалися в українофільських громадах.

Рішуче налаштований студент  не втрачає надії на відновлення самостійності України. 1891-го стає членом таємної студентської організації, мета якої - здобуття національної свободи, побудова власної державності. На честь пророка національного відродження її (організацію) було названо "Братством тарасівців". Саме у творах Кобзаря, який був для Міхновського ідеалом ще з дитинства, він вбачав прямий заклик до боротьби за самостійність України. Тому й не дивно, що він вступає до цієї організації.

Однак повести визвольний рух на Україні під цими лозунгами "тарасівцям" не вдалося. Заклики до боротьби за власну державність, незважаючи на те, що вони сформульовані у загальній формі і не містили програми конкретних дій, багатьом українофілам здавалися нереальними. Однак утворення "Братства тарасівців" стало важливою подією в історії українського національного руху, оскільки вперше чітко була проголошена самостійницька перспектива розвитку України.

Не втрачаючи надії, Міхновський продовжує свою діяльність. На зламі століть промова М. Міхновського під назвою "Самостійна Україна" була опублікована як офіційне видання Революційної української партії ( РУП ), яка була першою політичною партією Наддніпрянщини. Про величезне значення "Самостійної України" М. Міхновського свідчить той факт, що певний час цей документ фактично був програмою РУП.  Однак пізніше стали очевидними і його недоліки. Документ був позбавлений соціально-економічних вимог і гасел.

Укінці 1901 - на початку  1902 під керівництвом Міхновського постала Українська народна партія - організація прибічників незалежності України.  Це була відчайдушна спроба повести національно-визвольний рух українського народу шляхами самостійництва.

З початком Першої світової війни М. Міхновський перебував на фронті, хоча не воював з ідейних міркувань, оскільки був давнім ворогом Росії, і дуже скоро перевівся до Києва. В цей час у нього з'вляється ідея закласти підвалини майбутньої української армії. Знаючи, якого розмаху і впливу набув легіон Українських січових стрільців (УСС) по той бік фронту, Міхновський намагався ініціювати створення частин у царській армії, але на той час цей задум не знайшов належної підтримки.

З ініціативи Міхновського у Києві у березні 1917 року відбулися три військових віче, останнє з яких ще 11 березня ухвалило рішення про формування першого українського охочекомонного полку імені гетьмана Богдана Хмельницького. Того ж року було створено товариство "Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка" на чолі з  Миколою Міхновським. І це ще далеко не всі заслуги найвідомішого українського "самостійника"...

Незважаючи на певні промахи у його діяльності, Миколу Міхновського можна сміливо назвати одним з найвидатніших політичних діячів 19-20 століть. "Це було велике серце. В ньому палав такий вогонь любові до України, що в іншій країні він запалив би мільйони сердець бажанням патріотичного подвигу, а серед нашої інтелігенції запалилися цим вогнем лише одиниці. Найбільшою його заслугою було надання великого творчого розмаху українським національним почуттям. Малесеньку любов до пісень і вишиванок він розпалив у полум'я великої любові до України".

Автор: Максим  Воробей