Автор: Тетяна Клименко

У листі до російського міністра внутрішніх справ Сіпягіна в 1900 році, що був видрукуваний іменем “РУП” у львівській “Молодій Україні”, з приводу заборони умістити на проектованому тоді пам’ятнику Котляревському напис по-українськи, М.Міхновський сказав: ”Українська нація мусить добути собі свободу, хоч би захищалась ціла Росія. Мусить добути своє визволення з рабства національного і політичного, хоч би полилися ріки крові”!

         Все своє життя Микола Іванович Міхновський прагнув досягти визволення українського народу, прагнув національного відродження, адже в цьому вбачав єдину можливість для народу жити щасливо у власній країні. Численні заборони, перешкоди на цьому тернистому шляху не зламали в ньому цих бажань та сподівань. Він працював заради українського народу, і йому вдалося зробити надзвичайно багато.

5 лютого 1900 року активні члени “Громади” заснували “революційну партію з гаслами українських політичних і економічних домагань засобами революційними”. Засновниками партії були: Дмитро Антонович, Боніфатій Камінський, Михайло Русов, Левко Мацієвич, Юрій Коллард, Олександр Коваленко та Дмитро Познанський. Однак, душу в цю партію вдихнув Микола Іванович Міхновський. На різних приватних чи громадських зібраннях він висловлював свої погляди про “необхідність революційної акції та збройної боротьби за права українського народу”.

Міхновський зазначав, що спочатку треба досягти національного визволення революційними засобами, і лише потім можна буде у всій повноті провести соціальні реформи, потрібні для досягнення добробуту народу, бо “без національного визволення українського народу неможливе і його соціальне визволення з темряви, визиску і рабства”.

Незавжаючи на те, що офіційно Міхновський не належав до партії «РУП», але приймав активну участь у її розбудові. Так, першою публікацією партії була книжечка, написана М.Міхновським під заголовком “Самостійна Україна”. Вона вийшла друком у Львові, за участі В. Старосольського та Е. Косевича. В цій брошурці гасло самостійної України було поставлено чітко - “Україна для українців”. Варто зазначити, що Україна розумілася, як цілісність усіх етнографічних українських земель. Цією публікацією М.Міхновський проголосив “Єдину, нероздільну, вільну, самостійну Україну від гір Карпатських аж по Кавказькі”, тобто був проголошений принцип “Самостійності і Соборності України”, і це стало заповітом для тодішніх українців і їх нащадків, а сам Микола Міхновський став пророком нашого національного визволення.

Однак згодом РУП зрадили ідеям, висловленим Міхновським і він створив нову «Українську Народну Партію», де гаслом стало: “Самостійна Українська Республіка працюючого ладу, всесвітнє визволення поневолених націй і визволення праці від капіталу”, а в самій Україні “вся влада належить народові українському”.

Микола Іванович Міхновський здійснив неможливе в історії творення нашої держави. Слова “Самостійна Україна” стали молитвою, схожою на “Отче наш”, яка надихала наших національних провісників на останніх етапах боротьби за свободу українського народу і побудову незалежної держави.  Завдяки Міхновському український народ нарешті повірив у свої сили, у свою особливість, повірив, що має право існувати вільно!

Через скільки років Україна повстала б незалежною та самостійною, якби не Міхновський? Скільки років довелося б чекати? І взагалі, чи знайшовся б  інший сміливець, здатний проголосити ідею самостійності так, як це зробив Микола Іванович: вголос, переконливо, не боячись негативного сприйняття та нерозуміння? Навряд…

Історію формують особистості: неповторні своїми ідеями, ідеалами, баченням країни та її майбутнього. Не було б Міхновського, можливо зовсім іншим шляхом пішов би український народ і не відомо, що було б з Україною та як би закінчилась велика епопея здобуття української самостійності та незалежності. Чи була б вона успішною?..

На мою думку, Міхновський відіграв важливу роль в історії України, оскільки чи не найпершим зміг передбачити прагнення народу до самостійності, дав початок великій ідеї, яка, хоча і здійснилася лише через багато років, однак, він був першим хто повірив, що вона має майбутнє, повірив у самостійний український народ!

                                                                              Автор: Тетяна Клименко