Масонська Умань. Автор: Оськін Олександр

Цікавий спостерігач проходячи повз Свято-Миколаївську церкву, що знаходиться біля ратуші, не може не звернути увагу на цікавий символ зображений на фронтоні перед входом. Але мало хто може пояснити його значення. Очевидно, здебільшого такі символи можуть пояснити люди які цікавляться таємними організаціями та товариствами. Так що ж зображено на храмі? На фронтоні храму зображена Священна Дельта («всебачуче око» з променями слави, як нагадування неухильно виконувати свій обов’язок під суворим спостереженням неземної „вищої” сили) – один з основних символів масонства. Існування та діяльність масонів ніколи не були обділені увагою як історичної науки так і пересічної людини. Масонські ложі ось вже декілька столітть залишаються чи не єдиними таємними організаціями з історією та досвідом такого характеру.

Нас постійно хвилює питання власної долі, і звичайно долі міста в якому ми живемо. Умань – невелике містечко центральної України, та це місто ніколи не було „тихою гаванню” українського лісостепу. На перехресті політичних та економічних доріг Умань завжди була центром суспільно-політичного життя для різних народів. Умань завжди виступала осередком різних рухів, революційності та якогось політично-суспільного містицизму. Наповнений символізмом дендрологічний парк Софіївка, старинні споруди Умані до цього часу несуть для своїх городян дух таємничості. Та мало хто з жителів міста знає чи здогадується про масонське минуле, а, можливо, й сьогодення свого рідного міста. Отже, існувала в Умані масонська ложа чи ні? Повноцінна масонська ложа чи лиш її відділення? Дати відповідь на ці питання без документальних джерел, звичайно, ми не можемо, та й дані про наявність таких до цього часу теж відсутня. Та з відомих фактів та міфів можливо вибудувати ланцюг здогадів, теорій, подій, що якоюсь мірою можуть відкрити нам ту масонську Умань. Дана стаття не може претендувати на науковість, та все ж може закласти основи до початків наукового дослідження малодослідженої сторінки регіональної української історії. Та все ж за існуючими свідченнями Уманська ложа за своїм етнічним складом була російсько-українсько-польською, і її заснування припало на 80-90-ті роки ХVІІІ століття. Впливи масонського братства на територію України головним чином здійснювалися через територію Польщі [3]. У випадку з Уманню початки діяльності ложі нерозривно пов’язані з ім’ям польського графа Станіслава Щенсного-Потоцького, польського магната, засновника всесвітньо відомого парку «Софіївка».

В 1767 році у Львові розпочала роботу ложа „Трьох білих Орлів” в яку з 1775 року і вступає магнат Станіслав Щенсний-Потоцький. Важливим фактом ще є те, що майстерня «Трьох білих Орлів» 1770 року вступає до складу першого угруповання польських лож, котре очолила Велика суверенна ложа «Доброчинного Сармата» у Варшаві, що розширювало межі впливу членів ложі. Саме в цій ложі присутня значна кількість польської еліти. В 1775-1779 рр. в списках ложі значаться прізвища магнатів Станіслава Щенсного-Потоцького, Міколая Потоцького, Ксаверія Любомирського, братів Адама й Калістрата Понінських, Йозефа Попеля [5]. Член ложі «Трьох білих Орлів» С. Щенсний-Потоцький поміж всього присутнього шляхетства в ложі здобув найбільше визнання в масонському світі. Упродовж 1785-1789 рр. він обіймав посаду Великого Майстра Великого Сходу королівства Польського та Великого князівства Литовського [1]. Саме польська шляхта привнесла в діяльність ложі елемент революційності, пов’язаної з костюшкіанськими віяннями й надіями на відродження Великої Польщі. Дендрологічний парк «Софіївка», побудований Потоцьким і його синами, що теж були масонами, сповна насичений масонською символікою. Зламана колона, що символізує недобудований храм Хірама, необтесаний і обтесаний камінь, як символи прагнення до самовдосконалення -„обтісування каменю своєї душі”. За легендами до цього часу в Софіївці відбуваються масонські збори. Однак після виступів на захист волинського селянства та після невдалої реалізації планів, що були в середовищі зорганізованої ним Торговицької конфедерації Станіслав Потоцький «втратив популярність» серед політизованого масонського загалу у Варшаві і не був переобраний ложею на новий термін [5]. Після смерті Станіслава Щенсного-Потоцького теоретична ложа не могла втратити свого антиімперського характеру та поступово могла трансформуватись в один із регіональних центрів формування декабристського руху. У ХІХ столітті в провінційному містечку Умань в маєтку графа Сергія Григоровича Волконського розміщувалась масонська ложа чи то її відділення. Історики чітко простежують зв’язок між уманськими масонами й масонами Петербурга, саме звідси і здогади про уманське відділення Петербурзької масонської ложі. Та потрібно зауважити, що в активі ложі Умані крім виступу декабристів є й організація й активна участь у польському повстанні 1830—1831 років, а згодом — і організація польського еміграційного уряду у Франції — так званого середовища готелю Ламбер [2].

Місцезнаходження масонської ложі в Умані є теж об’єктом історичних спорів. Цікавим теоретичним фактом є те, що знаходження маєтку Станіслава Щенсного-Потоцького істориками достовірно не встановлено, і науковці розходяться в точках зору щодо двох місць можливого його місцеположення. Та от в сфері однієї з теорій існує думка, що маєток Потоцького знаходився саме на місці будинку С. Волконського. Цікавий теоретичний збіг, на одному місці два масони, два масонських маєтки. Чим же Умань могла привернути увагу добре організованого таємного товариства? Чому саме в Умані була організована ложа в середовищі якої планувались та реалізовувалися плани глобальних масштабів? Можливо, відповідь полягає в провінційності містечка Умань, що могло виступати зручним місцем конспіративних зборів. Можливо саме в суспільно-політичному перехресті доріг, і географічних особливостях. Цікавим та малодослідженим та все ж відомим фактом є членство в масонській ложі уманчанки Надії Віталієвни Суровцової. Відома уманчанка працювала в апараті Центральної Ради, і разом з масонами Грушевським та Винниченком приймала участь в одній з центральних київських лож. За свідченням уманського історика Богдана Чорномаза, Надія Суровцова значною мірою була ознайомлена з основами масонського символізму, та володіла відповідно дозволеною їй інформацією, щодо масонського братства. Можливо в переспективі нам вдасться визначити місце та роль Умані в масонському світі, та все ж факт присутності масонів в Умані залишається незаперечним. Та питання, що виникають після осмислення здогадів та фактів такого типу, ще більше не дають спокою допитливому розуму. Якщо масонська Умань – це минуле, то хто може дати відповідь чи це не її сьогодення?