Національно - культурний рух в Україні

Православно церква у часи 16 століття  формально визнавалась рівноправною, мала урядові "вольності та привілеї", вищих церковних посадовців призначав король за гроші, жоден митрополит не був обраний церковним собором, державні  та світські особи постійно  втручалися  в церковні  справи.

На Україні  росте й могутніє козаччина, в старих, культурних центрах краю зароджується культурно-національний рух, що згодом, подавши руку козаччині, призвів до відродження Української Держави.

Започатковують цей рух старі, магнатські роди України й Білорусі, переймають його українські міщани, а завершує козацтво й створена з нього аристократична верхівка Гетьманщини. Тяжке було становище українських жителів на землях, що ще до люблинської унії ввійшли до складу польської держави. В куди кращому становищі знаходилися ті українські землі, що після розпаду Української Державности до 1569 р. входили у склад Литви; тут довго іще не переводилася стара українська аристократія. Духовний занепад переживало українство до половини XVI ст. якраз в пору найбуйнішого розцвіту, «золотого віку» польської літератури й культури загалом.

 У 16 ст. країни Європи були охоплені  Реформацією. Її учасники виступали проти надмірного втручання церкви в усі сфери життя, за зменшення впливу церкви і духовенства, за здешевлення церкви і спрощення церковних служб. Унаслідок Реформації виник протестантизм - третій напрямок у християнській релігії ( після католиуизму і православ'я). Із 30 - 40-х рр. 16 століття  реформаційні ідеї проникають і в Україну. Вони поширюються  передусім  серед шляхти й міщан Волині, Поділля, Галичини, а згодом і в Києві. В Україні найбільше поширилися такі  протестантські напрями, як кальвінізм  та соціанство.

 Перехід  української шляхти  до протестантизму не мав масового характеру. Українські шляхтичі прагнули  розширення своєї влади й обирали католицизм. Протестантизм в українських землях  не знайшов  підтримки, а  вплив Реформації виявивлявся у застосуванні реформаційних ідей для оновлення православної церкви.

 Реформація знайшла відгук у діяльності братств, що були засновані у Львові (1586р.), Галичі, Вінниці, Лубнах, Києві (1615р.) та інших містах. Наприкінці 16 - ого-у першій половині 17 століття в Україні  діяло близько 30 братських шкіл, які, на відміну від початкових парафіяльних, давали середню освіту. Вони виступали проти  матеріального збагачення церкви, зловживань  вищого духівництва, шукали шляхів розв'язання  проблеми ставлення до тих священиків, які нехтували обов'язками. Братства намагалися очистити релігійне життя від пишної зовнішньої обрядовості, хотіли бачити церкву загальнодоступною. Кожне братство мало свій статут, який виводив організацію з - під влади єпископів.

 Засади Реформації вплинули  на опір  наступу католицизму  та розвиток власне української православної церкви. Ідея перекладу Біблії  народною мовою реалізована в україномовному Пересопницькому Євангелії( 1556 - 1561 рр.), створеному на Волині.

 Але вже наприкінці  16 століття  у Польщі починається наступ  католицької церкви  на своїх противників - Контрреформація. Методи  боротьби  з Реформацією багато в чому  були новаторськими: запровадження  власного шкільництва, розвиток книгодрукування, надання особливого значення проповіді тощо. Справі  реформування католицької церкви слугував  орден єзуїтів, заснований 1534р. й офіційно затверджений Папою римським 1540р. Із 1570-х рр. починає формуватися мережа єзуїтських колегій - навчальних закладів  на основі католицького віровчення. Вони давали високий рівень освіти й успішно  конкурували з протестантськими школами. Поширюються ідеї об'єднання (унії) православної й католицької церков. Аби пришвидшити втілення унії в життя, двоє з православних єпископів  - Іпатій Потій та Кирило Терлецький - вирушили  в подорож до Риму, де наприкінці 1595 р. відбулася їхня зустріч іх папою римським та офіціфна  церемонія  з 'єднання  єпископів із католицькою церквою. Та остаточне рішення  щодо унії мав винести церковний собор. Його було призначено  на 6 жовтня 1596р. у м. Бересті. До Берестейського собору готувались не лише прихильники унії, а й  її противники. Не дійшовши згоди навіть спільного засідання, кожна зі сторін  8 жовтня 1596р. розпочала свій окремий собор. Прихильники унії проводили  собор у  міській церкві св.Миколая, а  противники  зібралися в палаці, де зупинився княз В.К.Острозький.

Берестейська унія  погіршила становище  православної церкви, проте вірною їй залишилася більшість  тогочасного українського населення.

 Після  підписання Берестейської унії велася боротьба козацтва за легалізацію православної ієрархії. Польський уряд був змушений  погодитися на ці вимоги (1622- 1632 рр.) . У 1633 році польський уряд видав " Статті для заспокоєння руського народу".

 Культура України в 16 - 17 столітті розвивалася  в умовах постійного національного та релігійного утиску. Відсутність єдиного політичного  і духовного центру гальмувало  культурний розвиток українських земель, взаємодія із західноєвропейською культурою привело до впливу ідей Відродження , Реформації та Гуманізму. Основними здобутками того часу стали  відкриття книгодрукарень на території України, створення братських шкіл, засновано Острозьку колегію, почала працювати Києво - Могилянська колегія, збагатилася усна народна творчість народу та література, в архітектурі виникли стилі бароко, готика та ренесанс. У ці часи  значний вплив мали  героїчні козацьки походи.

Часи національного-культурного руху принесли як і багато негативних речей для нашого народу, так і  прекрасно збагатили нашу скарбницю історії.

 Автор: Дроздова Валерія