Опубліковано: 2010-01-12 16:37:48
Автор: Семенко Марія
Голодомор 1932-33 років став одним із найстрашніших наслідків колективізації в Україні. Спровокований радянським керівництвом з метою масового вступу селян до колгоспів, план хлібозаготівлі був набагато завищеним та необґрунтованим. В результаті додаткової хлібозаготівлі хліб постачався на користь держави, але громадяни цієї ж держави безпідставно страждали, помираючи від голоду. Голодні, обкрадені люди під загрозою бути розстріляними збирали колоски пшениці, залишені на полях, для того, щоб прогодувати власних дітей.
Трагедія колективізації вимірювалася мільйонами людських загублених життів. Швидкими темпами набирав обертів процес розкуркулення населення. Протягом 1930-х років з України було депортовано майже 75 тисяч селянських родин. Що ж чекало на них за межами батьківщини?
У книзі Р. Конквеста « Жнива скорботи » є згадка про такий випадок: проминувши Сибір, колона «куркулів» йшла маршем протягом чотирьох днів майже 70 кілометрів до місця свого перебування; ставши на пень, один із військових закричав : «Маєте свою Україну ось тут - і, показавши довкола, додав- тих, хто спробує втекти звідси, постріляємо!»
Доля українських селян, що не покинули власні домівки була не кращою, адже рідні землі були спустошені, а села наповнилися глухими , ледь чутними, стогонами помираючих від голоду людей.
У грудні 1932 року було введено «внутрішній паспорт» , а це означало , що в'їзд до міста для селян без дозволу влади був неможливим. Таким чином селянина знов прив'язували до землі, фактично закріпачували.
Без сумніву, голодомор 1932-33 рр. - штучний голод, геноцид проти української націю, організований тоталітарним режимом СРСР для знищення українського народу. Голод , що переріс у голодомор мав нищівні наслідки для українців. Держава втратила тисячі своїх громадян, точне число яких набагато більше,аніж зазначено у документах. Геноцид — це трагедія народу, згадка про яку житиме у серцях свідомих громадян доти, допоки не будуть забуті ті нелюдські страждання, які довелося пережити нашим предкам у боротьбі за власне існування.
Автор: Семенко Марія