Опубліковано: 2010-02-05 15:07:03
Голодомори в УСРР в 20-30-х роках ХХ століття
Голодомори в Україні були! Не „голод”, а саме „голодомор” (у значенні геноциду української нації) – слово, яке слід уживати для опису подій 20-30-х та 40-х років ХХ століття. Факти про смерть мільйонів українців довго замовчувалися та приховувалися Москвою. Але ми живемо у часи незалежної України, коли найогидніші деталі випливають назовні і змушують нас повірити в незаперечну трагедію нашого минулого. Документи говорять самі за себе...
В більшості підручників з „Історії України” до 1991 року випуску, зазначено: „... причиною голоду був неврожай, спричинений страшенною посухою. А також незацікавленість селян у результаті своєї праці та скорочення посівних площ”. А що ж до примусового вилучення радянською владою хліба в селян та вето на виїзд на заробітки українському населенню? Про це влада мовчала.
Український історик, політик, письменник, професор, директор Центру українознавства Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, академік Академії наук Вищої школи України, доктор історичних наук Володимир Іванович Сергійчук продовжує відкривати очі українським громадянам на трагічні факти голодоморів в Україні 20-30-х років ХХ століття.
Не зважаючи на посуху та голодуючу масу населення України, хліб відбирали у селян та експортували до Росії та Закавказзя. 1 грудня 1932 уряд УРСР, який був підконтрольний Москві, приймає рішення про вилучення картоплі у колгоспників, яку їм видавали у трудодні. Що вже дає нам можливість говорити про свідоме планування цієї трагедії.
Ще один жахливий факт, який донедавна був невідомий широкому загалу, це постанова ЦК ВКП(б) і РНК УРСР про заборону населенню Кубані за межі своєї території в пошуках хліба підписана Сталіним і Молотовим 22 січня 1933 року. Вражає те, що ця постанова стосувалася саме Кубанського округу, а не всього Північнокавказького краю, саме там, де українців була абсолютна більшість. Мотивувала влада указ тим, що минулого року із України маса сільського населення поїхали в Росію за хлібом, шукали, міняли і так далі. Щоб цього не допустити треба заборонити виїзд в Росію і Білорусь для населення УРСР за межі їхнього краю і в Закавказзя.
Населення помирало, а у Москві заявляли: „Ніякого голоду немає!”. Хліб продовжував вилучатися під гаслом: „Товариші селяни! Здавайте хлібний податок! Робітники Червоної армії ждуть хліба!”.
Голодомори 20-30-х років ХХ століття нанесли демографічний, психологічний та демографічний удари, наслідки яких ми відчуваємо і до сьогодні. Наприклад, жертвами геноциду 1932-1933 років, згідно підрахункам Міжнародної комісії юристів 1998 року під головуванням Джекобсона Берха, стало від 7 до 10 мільйонів українців!
Пан Володимир пропонує розглянути дані статистики, оголошеної вказаною вище комісією, по приросту населення у Радянському союзі. Комісія зіставила перепис радянський 1926 року і перепис 1939 року і порівняла числові характеристики. (дивиться таблицю далі):
|
Район
|
Приріст населення 1939 відносно 1926
|
|
СРСР
|
+ 16 %
|
|
РСФРР
|
+ 28 %
|
|
БРСР
|
+ 11,2 %
|
|
УРСР
|
- 9,9 %
|
Статистика справді вражає своєю очевидністю! Так як і секретні документи, постанови, записки, листи, повідомлення, відтепер доступні кожному завдяки працям Володимира Івановича. Розглянемо як приклад докладну записку з Бердичівського регіону до партійного комітету, про тяжке продовольче становище міста, що виражається у низці фактів (на 25 січня 1933 року):
|
КП(б)У, Бердичівський ГПК.
25/1-1933г.: №21
Тяжелое продовольственное положение города находит свое выражение в ряде фактов, о которых считаю нужным довести до Вашего сведения. Основные из этих фактов следующие:
1. На ряде предприятий города имеют место среди отдельных рабочих случаи опухания от недоедания. На 10-й обувной фабрике таких случаев установлено 40. На швейной фабрике более 40, в Типографии более 10, среди строителей до 15.
Естественно, что мы никакого специального обследования не проводили и не проводим. Все эти факты установлены треугольниками предприятий в процессе повседневной работы и общения с рабочими и работницами. Среди этих рабочих имеются отдельные члены и кандидаты партии.
На Обувной и Швейной фабриках имели место случаи обморочного состояния в рабочее время. На Швейной — 2 случая, на Обувной — 2 случая, причем один из рабочих Обувной фабрики отвезен после обморока домой и вскоре скончался.
Некоторые руководящие работники — члены партии меня информировали, что ими наблюдается ряд случаев, когда отдельные рабочие и работницы "Обувной" и Швейной фабрик после работы ходят по квартирам просить хлеба...
На указанных предприятиях значительная часть рабочих состоит из деклассированной еврейской бедноты, втянутой в последние годы в производство.
Наряду с массовой разъяснительной работой на предприятиях со стороны партийного комитета принимаются все меры к тому, чтобы с одной стороны не допустить перебоев в общественном питании, ибо и здесь имеется угроза срыва, а с другой несколько облегчить положение особо остро нуждающейся части рабочих.
Для этой цели мы из получаемых наших абсолютно недостаточных хлебных фондов кое-что выкраиваем для выдачи хотя-бы небольших мучных пайков этой части рабочих. Хотя это мероприятие вызывает отдельное недовольство и провокации (например на обувной фабрике при выдаче пайков отдельные рабочие бросали реплики "для того, чтобы получить паек нужно опухнуть") все-же мы считаем нужным это мероприятие практиковать. Посколько среди этой группы остро нуждающихся рабочих большая часть ударников, выдача указанных одновременных пайков проводится в форме выдачи пайков ударникам.
2. В январе месяце участились смертные случаи от истощения. Полной картины этого явления дать не могу поскольку мы не занимались и не занимаемся специальным учетом и выявлением этих случаев и никакой статистики в этой области у нас естественно нет. Пишу Вам об этом на основании данных заведующего городской больницы (члена партии). За период с 1 по 15 января в больницу доставлено 12 трупов. По данным больницы смерть последовала от истощения.
Зафиксированы смертные случаи на улице, а также случаи когда отдельные трупы лежат в квартирах по несколку дней (это относится к одиноким).
3. Значительно участились случаи подбрасывания детей. Имеющийся в городе Детдом рассчетан на 60 детей, в настоящее время в доме находится уже 100 детей. Нами приняты меры к расширению дома. Содержание детей в доме, в частности в смысле питания, является не удовлетворительным, посколько наши рессурсы крайне ограничены.
В отношении эпидемических заболеваний город можно пока признать благополучным. В январе месяце было заболеваний: брюшным тифом 7, сыпным тифом 5, скарлатиной 2, ризачкой 2.
В исполнение решения Бюро Обкома приняты необходимые меры по борьбе с эпидемическими заболеваниями. О принятых мерах борьбы с эпидемическими заболеваниями сообщаем в Обком дополнительно.
Тяжелое продовольственное положение города и особенно неудовлетворительное и перебойное снабжение хлебом, а также перебои в пывлате зарплаты использовываются антисоветским элементом для создания отрицательных настроений среди рабочих и служащих. Эти отрицательные настроения за последнее время усилились. При чем имеют место случаи отрицательных настроений среди отдельных членов и кандидатов партии *0бувная фабрика и "Прогресс").
В целях усиления партийной и массово-политической работы повышения бдительности парторганизации — партийный комитет собирал совещание трехугольников предприятий и учреждений и имеет повседневную связь с предприятиями.
Сообщая обо всем вышеизложенном я прошу Областной Партийный Комитет оказать нам возможную помощь в деле некоторого облегчения создавшегося положения в городе.
Вместе с этим считаю нужным обратить внимание на следующее: мне кажется, что областные снабжающие организации на протяжении всего времени неправильно пожходят к вопросам снабжения Бердичева. Из неправильного подхода вытекают и неправильные обвинения. Ведь нас например рбвиняют в том, что мы незаконно урезали нормы хлеба учителям, ИТР, студентам и некоторым другим категориям. В то время когда мы и по этим урезаным нормам выдаем хлеб с перебоями.
Отношение к снабжению Бердичева заставляет меня просить Областной Партийный Комитет указать областным снабжающим организациям на необходимость более правильного подхода как к определению контингентов так и непосредственному снабжению Бердичева.
|
Як підсумок, можна вивести три основні ознаки голодомору, що відбувався на українських землях, які змушують кожного визнати свідомий геноцид українського народу:
- насильницьке вилучення хлібу у селян;
- заборона виїзду закордон для заробітків;
- свідоме замовчування факту голоду.
Вшануймо пам'ять жертв голодомору... „Якщо ми через вшанування, через повернення історичної пам’яті про цей геноцид не будемо утверджувати нашу державність, ми її втратимо через втрату пам’яті, тоді подібний Голодомор, геноцид може повторитися знову з українцями”, - коментує професор.
Автор: Баклан Анастасія
