Автор: Валерія ФАДЄЄВА

   Іван Мазепа! Два слова, повні споминів для всіх, хто замислюється над історією нашої держави. Що ж ми знаємо про цю історичну постать?

  По-перше, видатний культурно-просвітницький діяч України, який продемонстрував визначні риси тонкої, освіченої, естетично-розвиненої людини. За його сприянням Києво-Могилянська Колегія одержала статус академії. Також Мазепа піклувався станом науки, освіти, мистецтва, церковними справами. За його правління збудовано або відновлено ряд монументальних споруд у стилі українського бароко. Багато церков і монастирів він забезпечив іконами, книгами, дзвонами і цінними речами.

  По-друге, гетьман України, який усе життя прожив ідеєю про визволення свого краю та народу від царського деспотизму й шукав собі союзників. Знаючи ставлення російського уряду до Країни, Іван Мазепа намагався використати свій вплив на Петра І і зв’язки з московськими можновладцями для збереження прав і вольностей Гетьманщини. Але у перші роки Північної війни (1700-1728рр.) посилилося гноблення українського народу царським урядом. Мазепа розмірковував над тим, що ж буде, коли переможе король шведський, і що чекатиме наш народ при перемозі царя російського. Обидві перспективи непривабливі. Тому він вирішує обрати з двох зол менше-стати на бік Швеції, щоб потім здобути кращої долі для України. Багато людей стали вважати І. Мазепу зрадником, його не зрозуміли навіть друзі. І в кінці життя він залишається на самоті, без нащадків, однодумців, проклятий ворогами, незрозумілий друзями.

  Отже, Іван Мазепа-одна з найвизначніших і найсуперечливіших фігур на небосхилі української історії. У західноєвропейській літературі Мазепа, завдяки романтичній поезії, залишився легендарним героєм, такою самою нереальною появою, як і країна, що його видала -- вродливий юнак, напівголий, прив’язаний до розгнузданого дикого коня, що мчить у божевільному розгоні, цілований маревом, через степову тирсу назустріч таємному призначенню.

  Протягом багатьох років ми звинувачували Мазепу у зраді. Але зраді кому-українському народу чи Росії? Це різні речі і різні інтереси. Як гетьман України він покликаний був діяти в інтересах своєї землі, і це для нього було найголовнішим.

  Ми не знаємо і не можемо знати, що саме думав Мазепа у безсонні ночі, коли смерть уже стояла біля нього і коли, як віруючий християнин, він готувався постати перед найвищим судом. Не знаємо також напевно, з чого сповідався гетьман перед святим отцем, якого за його наказом спеціальний гонець привіз з Яс. Але ми можемо припустити й документально підтвердити одне: Мазепа страждав, що «Господь не благословив його задуму», що його вчинок викликав страхіття терору в Україні; проте  не шкодував, що підніс прапор повстання, бо знав, що й без цього цар покінчив би з Україною.

  Сьогодні предки великого гетьмана, через століття мовчання, брехні, обмови самого імені можуть покликати цю людину до суду й…виправдати, та вклонитися низько до землі його світлій пам’яті, його величному подвигу в ім’я своєї пригнобленої землі, напівзнищеного народу, в ім’я України, вільної й незалежної, рівноправної й рівновеликої серед інших держав, інших народів.

  Наш перший Президент нової незалежної України 20ст. Леонід Кравчук, коли його запитали журналісти, як він ставиться до постаті Івана Мазепи, сказав: «Вважаю, гетьман Мазепа зробив для України дуже багато. Це факт. Однак, як історичну постать, його не слід оцінювати однобічно: таки фігури треба розглядати у сукупності конкретних умов, в яких вони жили та діяли.

Отже, по-перше, треба дати всебічний, політичний портрет цієї людини, освітити у друку її діяльність з точки зору сьогодення мовою фактів і документів.

  Зважаючи на вищесказане, хочу звернутися до всіх нас: шановні громадяни України, ви повинні, керуючись власним переконанням і життєвим досвідом, винести справедливий і неупереджений вирок: чи можна вважати гетьмана України Івана Мазепу зрадником?

  Кожен з нас має свою власну думку з цього приводу. А для мене Іван Мазепа назавжди залишиться людиною з великої літери, гетьманом, який жертвував усім, щоб вибороти волю своєї Батьківщини, і віддав власне життя за визволення рідного краю з-під московського гніту.

 
Автор: Валерія ФАДЄЄВА